У Києві відбувся творчий вечір журналістки і поетки Валентини Мироненко
13
4 липня в Києві, у Будинку письменників, відбулася творча зустріч із відомою журналісткою і поеткою із Сумщини Валентиною Мироненко.
Організували захід Національна спілка письменників України і ГО «Кролевецьке земляцтво в м. Києві».
Модераторами творчої зустрічі були Лариса Овчар і Михайло Шевченко.
Привітати мисткиню прийшли відомі українські письменники, журналісти, громадські діячі, волонтери, земляки, творча молодь, зокрема Михайло Шевченко, В’ячеслав Гук, Ніна Шаварська, Лариса Овчар, Олексій Булах, Михайло Гончар, Федір Польовий, Ірина Родченко, Валентина Зенченко, Ольга Банитюк, Сергій Мірошник, Артур Якущенко та інші.
Відомий український поет Михайло Шевченко зазначив, що сьогодні всі присутні можуть доторкнутися до ніжної, болючої, животрепетної, а тому дуже справжньої поезії, поезії, яка наснажує й дарує надію, а талант справжнього поета – це солодка, але й дуже важка ноша. Він нагородив Валентину Мироненко Міжнародною літературно-мистецькою премією імені Григорія Сковороди, а також розповів, як колись написав передмову до першої поетичної збірки пані Валентини «Сповідь», де були й такі слова: «Талант поета – це дар відчувати не так, як усі, а особливо гостро, до пекоти в душі; це здатність любити до безпам’яті».
Переможець конкурсу читців поезії, присвяченого Шевченківським дням, Олексій Булах натхненно прочитав вірші поетки «Ми – народ» і «Кролевецький край».
Директорка Будинку письменників і відома письменниця Ніна Шаварська зауважила, що поезія Валентини Мироненко залишає в душі те світло, яке ніколи не вичахне. Також пані Ніна розповіла про альманах «Нескорена Україна», який вона упорядкувала і де активну участь узяла пані Валентина як авторка.
Земляк Валентини Мироненко Михайло Гончар привітав поетку з чудовим творчим вечором і зауважив, що поети – це люди, які прийшли з неба, бо вони майстерно володіють словом, і те слово дуже важливе саме тепер, бо воно є і нашим натхненням, і нашою потужною зброєю. Він порівняв російську балалайку, де всього 3 струни, і нашу українську бандуру, де 64 струни, які тонко й гостро передають людські почуття. Це наочно демонструє рівень російської культури.
На заході виступила Валентина Зенченко – заслужена працівниця культури України, берегиня фестивалю «Кролевецькі рушники». Вона зазначила, що поезія Валентини Мироненко – дуже сучасна, вона правдиво відтворює нашу трагічну дійсність. Також Валентина Зенченко розповіла про мистецький фестиваль «Кролевецькі рушники», яким вона опікується, і закликала всіх бути його учасниками. А ще розповіла про видатного українського перекладача Миколу Лукаша, свого земляка, кролевчанина, який дуже багато зробив і як мовознавець, і як перекладач для розбудови української культури.
Керівник ансамблю бандуристів «Дивограй» Лариса Овчар майстерно виконала на бандурі твори Валентини Мироненко і Михайла Шевченка.
Мисткиня Ольга Банитюк прочитала вірш Віктора Женченка «Як зіницю ока бережіть…» і вірш Валентини Мироненко «На білім полотні снігів…».
Валентина Мироненко розповіла про своє дитинство на Сумщині, про вчителів, яким завдячує за набутий досвід, про своїх однокласників і батьків. Дитинство – це те, що житиме з нами завжди, а світлі спогади по нього зігріватимуть душу. Також розповіла про свою журналістську роботу на Сумщині. Пані Валентина прочитала свої вірші «Медове літо», «Перша любов», «Промінчик пише музику душі…», «Серпневий сад медово пахне сливами…», «І шум дощів, і тихий шепіт вишень…», «При землі своїй, при небі», «Мати-й-мачуха», «Музо безстрашна», «Усе було…», «Сезон дощів іще далеко…», «Лягла на землю тінь бузкова…» та інші.
Вірші, які поетка прочитала на зустрічі, буди наповнені щирим щедрим трепетним словом, і в них відчувалася невичерпна сила і творча жага.
Цей поетичний вечір талановитої мисткині став символічним, бо Сумщина – попри жахливу війну і щоденні обстріли! – продовжує й далі розбудовувати українську культуру, цим доводячи ненажерному ворогові: Україна є і залишиться незнищенною, а її багатюща культура збережеться в кожному українському серці.
