15 жовтня в Національному музеї літератури України за участі Національної спілки письменників України відбулося вшанування пам’яті Дмитра Павличка.
На урочистий захід завітали відомі українські письменники, вчені, політики, громадські діячі, шанувальники сучасної української поезії, зокрема Микола Жулинський, Богдан Горинь, Михайло Сидоржевський, Ольга Андріяшик, Станіслав Аржевітін, Василь Василашко, Оксана Гандурська-Павленко, Михайло Герасимчук, Микола Гладкий, Олена Даниленко, Андрій Демиденко, Юрій Дорошенко, Дмитро Дроздовський, Іван Заєць, Петро Засенко, Ігор Зоц, Віктор Омельченко, Світлана Короненко, Володимир Кузьменко, Василь Куйбіда, Мирослав Левицький, Іван Малкович, Софія Майданська, Василь Неволов, Анатолій Паламаренко, Сергій Пасько, Леонід Петровський, Борис Пономаренко, Максим Рильський-молодший, Раїса Сеннікова, Сергій Тримбач, Тетяна Фольварочна, Дмитро Чистяк, Ярослав Чорногуз, В’ячеслав Гук, Ніна Шаварська, Олександр Шугай та інші, а також провідні солісти Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки Дмитро Цимбал і В’ячеслав Дяченко, які дуже майстерно виконали знамениту пісню на слова Дмитра Павличка «Два кольори» і пісню «Я стужився, мила, за тобою…» (акомпонувала заслужена артистка України, хормейстерка і композиторка Ірина Мельниченко).
Модератором заходу був голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський.
Заступниця директора Національного музею літератури України Раїса Сеннікова зазначила, що попри складний час війни музей намагається працювати повнокровно, а вшанувати пам’ять видатного сина України Дмитра Павличка – це велика честь для музею. Вона підкреслила, що Дмитро Павличко – це геніальна особистість і велет духу, який належав до світу свободи і сонця. Також пані Раїса презентувала виставку книжок Дмитра Павличка, зауваживши, що ці книжки надходили до фондів музею з архівів багатьох письменників. А ще музей зібрав надзвичайний фотоархів Дмитра Павличка, цілу низку перекладної літератури. Також Дмитро Павличко ще за життя подарував музею рукопис «Двох кольорів», представлений на виставці.
Михайло Сидоржевський зазначив, що Дмитро Павличко – це людина-епоха, світоч національного відродження новітніх часів, наша легенда, наша славетна історія, він один із найпотужніших письменників в українській літературі і державний діяч, який самовіддано й жертовно працював на розбудову України, він був одним із найпотужніших лідерів громадської думки і попри своє непросте життя, зміг реалізувати себе і як талановитий поет і блискучий перекладач, і як політик, якому боліла доля України. Також голова НСПУ повідомив, що Спілка письменників, аби гідно вшанувати пам’ять видатного митця, звернулася до Івано-Франківської та Львівської міської і обласної влади з клопотанням увічнити ім’я Дмитра Павличка; до громади с. Стопчатів, де народився Дмитро Павличко, з пропозицією надати школі цього селища прізвище Дмитра Павличка; порушила питання заснування літературної премії ім. Д. Павличка, підготувала відповідний проєкт цієї премії і надіслала його на розгляд до Кабінету Міністрів України. Пан Михайло повідомив, що про Дмитра Павличка готуються спогади і прочитав спогад про похорон Дмитра Павличка зі своєї книжки «На межі світла і пітьми. Публіцистика 2015 – 2023».
Директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Микола Жулинський згадав, як під час Революції гідності Дмитро Павличко був на трибуні днями й ночами, підтримував волю людей. Також Микола Жулинський прочитав пророчі рядки Дмитра Павличка, написані ще далекого 1991-го року:
Коли надійдуть танки й бетеери,
І вдарить по знаменах кулемет, –
Ті вмруть, а ті сховаються в печери.
Та на Майдані лишиться поет.
Пан Микола підкреслив, що Дмитро Павличко болісно й наполегливо відстоював незалежність України, він був і залишається унікальна людиною в історії нашої державності, а його нелегке життя – це жертовне служіння державній справі – і він служив і словом, і своєю громадською діяльністю, був людиною драматичною, зі складними внутрішні переживаннями, а його самореалізація як митця була дуже важкою, бо потрібно було йти на компроміси з тоталітарним режимом, режимом, який унеможливлював повноцінний розвій поета, тому це зобов’язує нас берегти й оновлювати світлу пам’ять про Дмитра Павличка, бо він назавжди залишився в нашій національній історії як взірець незламного українського духу.
Український письменник, політичний та громадський діяч Богдан Горинь зазначив, що Дмитро Павличко доклав максимум зусиль, щоб утвердити у світі українську національну ідею, культуру і мову. Над його головою постійно висіла небезпека, проте він не корився долі, а послідовно і наполегливо йшов уперед. Також пан Богдан зауважив, що рух шістдесятників фактично започаткував саме Дмитро Павличко, який 1953 року видав свою першу збірку поезій «Любов і ненависть», де поет написав завуальовано правду про радянський тоталітарний режим. Богдан Горинь прочитав вірш Дмитра Павличка «Притча про сонце» і нагадав, що той домігся, аби у Варшаві з’явився пам’ятник Тараса Шевченка, таким чином увічнивши видатного українського Пророка на польській землі.
Український майстер художнього слова, Герой України Анатолій Паламаренко наголосив, що творчий спадок Дмитра Павличка – неоціненний, він має величезне значення для майбутнього України, і прочитав вірш поета «Я вбитий був під Крутами…».
Український поет і видавець, власник і директор видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га» Іван Малкович зауважив, що Дмитро Павличко – це титан духу, людина надскладної долі і трагічних життєвих випробувань, які він здолав гідно, бо присвятив своє життя жертовному служінню Україні. Пан Іван підкреслив, що Дмитро Павличко вимушений був творити і штучну поезію, але це врятувало йому життя, загартувало дух і заклало незрушний підмурівок для подальшої боротьби. Також Іван Малкович розповів про роботу над книжкою Дмитра Павличка для дітей – поемою «Золоторогий Олень», коли автор, намагаючись удосконалити текст, правив його довго й наполегливо, щоразу дослуховуючись до порад редакторів. А ще пан Іван зауважив, що у поетичній збірці «Таємниця твого обличчя» (1974) Дмитро Павличко уник штучних віршів на догоду владі, бо присвятив збірку любовній ліриці. Пан Іван прочитав вірш Дмитра Павличка «Найліпше любитись в надрання…» і власний вірш «Завітала до нас у редакцію муза Павличка…».
Також на заході виступили: українська письменниця, журналістка, секретар НСПУ Світлана Короненко, яка зазначила, що якби Дмитро Павличко жив у якійсь благополучній західній країні, то він, імовірно, був би поетом-ліриком, проте доля його склалася так, що він став насамперед поетом-трибуном; відомий письменник Олександр Шугай згадав, як був редактором книжок Дмитра Павличка, коли той радився з ним, прислуховувався до слушних порад; український політик, громадський діяч, науковець, письменник, секретар НСПУ Василь Куйбіда підкреслив, що Дмитро Павличко вижив у жахливій тоталітарній системі й зробив для України дуже багато, бо з часів Івана Франка на українській ниві не було подібних титанів, його життя було складне, проте він став велетом на ниві українства.
Політик Іван Заєць зазначив, що ми вшановуємо пам’ять великої людини, оскільки Дмитро Павличко належить до кола покликаних, тих, хто присвятив своє життя служінню Україні, щоб наша нація жила вічно, тому нам треба заснувати серію книжок «Життя славетних людей» і починати писати історію України в постатях, бо Дмитро Павличко був одержимий ідеєю незалежної української держави і людиною-дозорцем, тим, хто перший виявляє ворога, бо перший вступає з ним у двобій, а ще він був людиною контрастів, тому його не можна засуджувати за штучні вірші на догоду тодішньої влади, цю проблему треба усвідомлювати у зв’язку з поколіннями і тим часом, у якому жив цей видатний митець, котрий працював, як міг, щоб розширити межі своєї свободи, тому треба увічнювати його прізвище, оскільки це наша духовна величина і наш духовний орієнтир.
Також виступили: знаний український поет, голова Приймальної комісії НСПУ Петро Засенко, який зауважив, що Дмитро Павличко був мудрим прочитувачем нашої історії і часу, умілим тактиком і прочитав вірші поета «Пахне хвиля Дніпрова, мов сіно…» і «Молитва»; український поет, заслужений діяч мистецтв, народний артист України, секретар НСПУ Андрій Демиденко зазначив, що поезія Дмитра Павличка – невмируща, вона клекоче, має титанічну силу, він словом творив Україну, і прочитав свої вірші «Пам’яті Дмитра Павличка» і «Я – Київ», підкресливши, що Дмитро Павличко назавжди залишився камертоном часу; Максим Рильський-молодший зауважив, що Дмитро Павличко міг бути і різким, і категоричним, але завжди справедливим, і прочитав уривок із поеми Дмитра Павличка «Гранослов» (1968), яку той присвятив Максимові Рильському; український кінокритик, кінознавець, кіносценарист, заступник голови Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач додав, що Дмитро Павличко мав ментальність пророка; відома письменниця і голова Київської письменницької організації, заступник голови НСПУ Тетяна Фольварочна зауважила, що Дмитро Павличко – це величина, ім’я, постать, нам потрібно тулитися пам’яттю до таких визначних постатей, бо цей митець – вічний, він подарував нам любов у слові.
Відомий письменник, перекладач, секретар НСПУ, заступник голови Київської письменницької організації Дмитро Чистяк зазначив, що Дмитро Павличко – це видатна постать світового масштабу, поет, гідний найвищого поцінування: його добре знають у світі, перекладали багатьма мовами, і він переклав українською багатьох титанів світової думки. Також Дмитро Чистяк підкреслив велику і важливу культурну дипломатію Дмитра Павличка, який для перекладу обирав найкраще, що може дати розвій української культури за кордоном. А ще пан Чистяк повідомив, що вірші Дмитра Павличка увійшли до французької, румунської, албанської та італійської поетичних антологій, які побачили світ з ініціативи самого ж Дмитра Чистяка.
Відомий перекладач, головний редактор журналу «Всесвіт», секретар НСПУ Дмитро Дроздовський наголосив, що треба увічнювати славетне прізвище Дмитра Павличка у вулицях європейських міст, у європейському світі, і прочитав вірші поета «Твоя мовчанка може стать ганьбою!», «Коли каштани в Києві цвітуть…» ті інші.
Світлий вечір пам’яті видатного Дмитра Павличка відбувся попри війну, у самому серці Києва – як символ української незламності, а потужний дух поета, натхненне й величне слово якого і по смерті митця залишається вічним, ми, покоління теперішнє і прийдешнє, завжди пам’ятатимемо, бо він став для всіх нас взірцем благородства, жертовності й боротьби за вільну європейську Україну.
Національна спілка письменників України щиро дякує керівництву Національного музею літератури України за плідну співпрацю!
Пресслужба НСПУ
Фото – Пресслужба НСПУ
nspu.com.ua
