28 жовтня в Національному музеї літератури України відбувся вечір пам’яті відомого українського митця Віктора Женченка (1936 – 2021).
На захід завітали українські письменники, науковці, державні та політичні діячі, а також родина митця і шанувальники його багатогранної творчості, зокрема Михайло Герасимчук, В’ячеслав Гук, Людмила Житня, Петро Засенко, Владлен Ковтун, Сергій Комісаренко, Володимир Корнійчук, Світлана Короненко, Володимир Кузьменко, Світлана Мирвода, Михайло Наєнко, Анатолій Паламаренко, Сергій Пасько, Леонід Петровський, Борис Пономаренко, Анатолій Радзіховський, Раїса Сеннікова, Михайло Сидоржевський, Анна Скорик, Станіслав Шевченко, Олександер Шугай та інші.
Модераторами заходу були український письменник, секретар НСПУ, заступник голови Київської письменницької організації Борис Пономаренко та Ольга Банитюк, режисер театру й автор сценарію фільму про життєвий і творчий шлях Віктора Женченка (м. Конотоп, Сумська область).
Борис Пономаренко зазначив, що Віктор Женченко був глибокою й надзвичайно доброю людиною, утіленням енергії, краси і таланту, він охоплював усе, що може охопите чутливе серце видатного митця. Віктор Женченко прожив довге й важке життя, але постійно, до самої смерті, наполегливо працював над собою – над словом, яке ніс людям і яке важило для нього дужа багато. До нього завжди тягнулись люди – за порадою, за добрим словом, за критикою, тому що Господь подарував йому такий потужний талант: бути Людиною. Він зазнав і народної слави як співак і поет, і приниження від радянської влади за свою вперте наполегливе відстоювання українства, його плекання і відродження. Борис Пономаренко прочитав власний вірш «Надійний друг», присвячений панові Віктору.
Відомий український письменник і голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський зауважив, що вже збігло три роки, відколи нас назавжди залишив Віктор Женченко – він пішов несподівано, проте встиг відбутися як надзвичайно талановитий співак і письменник, митець, голос і слово якого житимуть вічно, бо в них є справжня потужна сила, яку дарує Всевишній одиницям. Також пан Михайло додав, що Віктор Женченко був надзвичайно харизматичний, зі своєю невичерпною енергетикою, з вольовим і незламним характером, а ще він дуже вболівав за Спілку письменників, переймався її проблеми, завжди намагався допомогти, бо мав справжній талант не лише митця, а й Людини.
Український майстер художнього слова, Герой України Анатолій Паламаренко розлого розповів про щиру дружбу з Віктором Женченком, про те, як вони багато працювали разом на ниві української культури. Пан Анатолій підкреслив, що Віктор Женченко відчував словник пісні, яку виконував, відчував людей, любив Україну, він поетично мислив і як громадянин, як і українець, бо свою душу вклав у натхненне поетичне слово. Анатолій Паламаренко прочитав вірші Віктора Женченка «Ми ще в державі не жили…», «Біль», «Колись мене не буде…», «Верталися в село фронтовики…», «Світло» та інші.
Український науковець, державний та політичний діяч Сергій Комісаренко зауважив, що Віктор Женченко був людиною, яка викликала симпатію миттєво, з теплою душею, яка обігрівала й душі тих, хто з ним мав щастя спілкуватися. Ця людина наповнювала наше життя тим незгасним світлом, яке й по його смерті лишається на цій землі.
Знаний український поет, голова Приймальної комісії НСПУ Петро Засенко розповів про свою багаторічну дружбу з Віктором Женченком, про те, що той рано лишився сиротою і виховувався в дідуся і бабусі. Пан Петро підкреслив, що Віктор Женченко цікавився поетичним словом Близького Сходу, добре знав узбецьку мову, був перекладачем пісень з узбецької, він умів працювати й спілкуватися з людьми, а в його віршах залишається його енергетика, таким робом він себе увічнив у своїх поетичних збірках.
Відома українська письменниця і лікар Людмила Житня додала, що Віктор Женченко був непересічною особистістю, поетом, оперним і естрадним співаком, залишив після себе величезну пам’ять, написав багато і зробив багато, а його діти і всі ми передамо у спадок наступним поколінням славетну пам’ять про цю видатну людину. Також вона повідомила, що готує до друку книгу, куди ввійдуть спогади про Віктора Женченка.
Також на заході виступили: відомий український письменник Леонід Петровський, який докладно розповів про молоді роки Віктора Женченка і про те, як він співпрацював із молодіжним крилом видавництва «Молодь»; письменник і редактор Олександер Шугай, який додав, що їхні шляхи перетиналися безліч разів, Віктор Женченко був унікальною багатогранною людиною, знав і німецьку мову; голова Творчого об’єднання критиків Володимир Кузьменко зауважив, що Віктор Женченко був іще й відмінним шахістом, також не важливо, яким розміром пише поет, бо справжній поет проступає в усьому, а пан Віктор писав іще й паліндроми, він відсікав у поезії все зайве, шліфував слово до досконалості; відомий поет і голова Творчого об’єднання поетів Станіслав Шевченко додав, що пан Віктор багато працював над словом, був дуже скромний, ввічливий, людяний, із неймовірною харизмою і чутливістю до чужого болю; письменник і доктор медичних наук Анатолій Радзіховський підсумував, що Віктор Женченко не вмер, він живе серед нас, у нашій пам’яті, у наших серцях.
Також на заході виступили представники родини письменника, зокрема донька Людмила і син Ігор, які вшанували свого батька теплими й щирими словами.
Народна артистка України Світлана Мирвода потішила піснею на слова Женченка «Я дякую долі», а піаністка і директорка приватної музичної школи «Бравіс» Анна Скорик створила незабутнє музичне тло урочистого вечора грою на фортепіано.
На вечорі також прозвучав запис знаменитої пісні «Сніг на зеленому листі» у виконанні Віктора Женченка, а також усі присутні змогли переглянутим фільм про життя і творчість цієї легендарної людини, сценарій якого створила Ольга Банитюк.
Попри жах війни Київ ушанував пам’ять видатного митця, який своє життя присвятив жертовному служінню Україні. Віктор Женченко увічнив себе у слові та пісні, самотужки здолавши надскладний шлях свого духовного розвитку й становлення. Для багатьох із нас він є взірцем мудрості, чесності, мужності, благородства і того душевного світла, яке не вичахає й по смерті митця.
Національна спілка письменників України щиро дякує керівництву Національного музею літератури України за плідну співпрацю!
