Письменниця Марія Ґаліна відмовилася від літературної премії «Дар», заснованої російським письменником Міхаїлом Шишкіним. Про це повідомили на сайті премії.
Премію Ґаліній присудили за книжку «Возле войны. Одесса. Февраль 2022 – лютый 2023». Нагороду заснували, за словами Міхаїла Шишкіна, з метою «підтримки російськомовної літератури — незалежно від країни, в якій вона твориться».
Марія Ґаліна, членкиня українського ПЕН, назвала причиною відмови як політичні обставини, так і принципову незгоду з ідеєю підтримки російськомовної культури в умовах війни. У заяві про відмову вона написала: «Я звісно вагалася, чи варто мені взагалі давати згоду на участь в русофонній премії, навіть якщо вона спонсується Швейцарськими фондами. Кінець кінцем все ж таки дала згоду, і мотивація тут дуже проста. Я хочу, щоб щоденник першого року вторгнення, написаний свідком подій, які зламали життя безлічі народу, прочитало якомога більше людей – зокрема тих, хто не читає українською; в різних країнах, різними мовами. … Тобто якщо книга, що проклинає Російську агресію і Росію взагалі, отримує певну увагу медіа завдяки премії, яка має підтримувати російськомовну літературу, хоча б і діаспори, це звісно, гірка іронія, але що є, те є. Бо як раз я не вважаю, що російськомовна література потребує підтримки. Окремі літератори, мабуть, так. Але ще починаючи з радянських часів російська література, як і мова, була тим інструментом м’якої сили, що сформувала в певних колах привабливий образ Росії – і це мабуть вплинуло на мотивацію світової спільноти, коли вирішувалася доля України. Взагалі я гадаю, що світова роль російської літератури трошки перебільшена».
Ґаліна додала, що премія, яка нібито мала «добре» починання, зрештою ризикує стати «причиною медійного скандалу».
У відкритому листі до журі вона зазначила: «Я б хотіла, щоб російська література, навіть “хороша”, трошки посунулася з медіапростору. Я вважаю, що російська література як явище може існувати, тільки якщо вона пов’язана з метрополією, — навіть у протистоянні… інакше, як я вже тут казала, це не російська література, а російськомовна література інших країн. Тоді що власне ми підтримуємо? Бо я з цією метрополією не хочу мати нічого спільного. Щиро кажучи, мені не подобаються проєкти, в яких російськомовні автори з України залучаються до загального російськомовного простору – такі проєкти налаштовані на те, щоб додати, що такий простір існує – а значить, Росія може претендувати на свої зони впливу. Тому таких зон впливу не має бути».
Премію «Дар» ініціював Міхаїл Шишкін. Українська поетка й перекладачка Галина Петросанюк у своєму фейсбук-дописі написала, що Шишкін — один із небагатьох російських авторів, який ще з 2014 року публічно в Європі засуджував політику путіна, говорив про незаконну окупацію Криму та пояснював, що війна на Донеччині — не громадянський конфлікт, а агресія росії проти України. «Міхаїлу Шишкіну ми великою мірою завдячуємо тим, що тоді, від 2014 до 2022, швейцарці принаймні мали змогу почути правду», — додала вона.
Водночас, за її словами, після повномасштабного вторгнення 2022 року Шишкін, попри попередню чітку позицію, вирішив «захищати» російську культуру — і заснував премію «Дар». Її підтримали швейцарські русисти та культурні фундації, серед яких, за словами Петросанюк, не бачать російського колоніалізму, хоча тема колоніалізму загалом є однією з найактуальніших у західному дискурсі: «Коли з українського боку пролунали заклики до бойкотування російської культури, Міхаїл Шишкін, на жаль, вирішив, що тепер він мусить захищати останню. Тоді він і заснував премію “Дар” для російськомовної літератури, незалежно, в якій країні вона твориться».
Петросанюк також зауважила, що серед номінантів премії було кілька російськомовних авторів з України, і подякувала Марії Ґаліній за рішення відмовитися.
За результатами читацького голосування премії «Дар» найбільше голосів набрав роман Сєргєя Соловйова «Улыбка Шакти». Вручення премії заплановане на червень.
Марія Ґаліна — письменниця, критикиня, перекладачка. Членкиня українського ПЕН-клубу.
Народилася в Калініні (нині Твер). До 1968 року жила в Києві, потім в Одесі. У короткій автобіографічній передмові до роману «Прощай, мій янголе» написала, що вважає себе одеситкою. З 1987 року мешкала в Москві. Книжки письменниці виходили зокрема у видавництвах «Эксмо» (2011 р.) і «АСТ» (2016 р.).
1 грудня 2013 року підписала колективний лист на підтримку Євромайдану. У січні 2022 року переїхала з Москви в Одесу. «Ми хотіли зустріти війну на своєму боці», — казала вона в інтерв’ю про рішення переїхати разом із чоловіком Аркадієм Штипелем.
«Я належу до тих, хто не підтримує російськомовність в Україні. Бо саме російськомовність деяких регіонів зробила їх вразливими для російської агресії – саме на них претендує Москва, саме вони й є серед тих, хто постраждав сильніше за все і продовжує страждати. Я не хочу такої долі для Харкова, де жили мої прабабця і прадід Рудницькі, де, до речі, мій дід-юдей був заарештований як лікар-вбивця, я не хочу такої долі для Києва де я росла, і для Одеси, де зараз живу. І мова Москви, точніше, відмова від мови Москви (красива алітерація) – як на мене, це найменша плата за свободу. Найвища – це життя, і її багато вже хто сплатив», — написала Ґаліна у відмові від премії.
Писала переважно російською, з початку 2022 року перейшла на українську мову. Наразі письменниця веде свої соцмережі українською.
Як повідомлялося, у 2023 році українські поетки Олена Гуйсейнова й Анна Грувер відмовилися брати участь в естонському фестивалі Prima Vista через участь російської письменниці Лінор Горалік. Того ж року російський/а журналіст/ка Маша Гессен вийшли зі складу PEN America через скасування заходу за участі російських письменників на фестивалі The World Voices Festival. Підставою для скасування події стала відмова українських письменників Артема Чеха, Ірини Цілик й Артема Чапая брати участь в фестивалі, де присутні росіяни.
Про скандал 2022 року, що виник після офіційного повідомлення Українського інституту книги про те, що у Норвегії відбудеться публічна розмова Юрія Андруховича та Міхаїла Шишкіна, читайте за посиланням.
Чільне фото: novayagazeta.eu