Всеукраїнський фонд відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені О. Гончара — одна з провідних культурних інституцій України, яка близько 30 років працює на збереження національної спадщини. Заснований у 1996 році Указом Президента України, Фонд мав на меті відтворення та захист пам’яток архітектури й культурних об’єктів, що є невід’ємною складовою національної ідентичності та історичної пам’яті українського народу.
У перші роки діяльності Фонд реалізував низку знакових проєктів. Серед об’єктів, що відновлювалися за підтримки Фонду, — Комплекс Михайлівського Золотоверхого монастиря (XII-XIX ст.), відтворений у 1997–1999 рр., Успенський собор Києво-Печерської лаври (XI-XIX ст.), який був зруйнований у 1941 році, Богоявленський собор і дзвіниця Братського монастиря (XVII-XVIII ст.), Церква Різдва Христового (1814 р.), Надбрамна церква з дзвіницею Кирилівського монастиря (1760 р.), Дзвіниця Троїцької церкви Китаївської пустині (1768 р.).
Окрім того, Фонд сприяв відтворенню дерев’яних та народних архітектурних пам’яток: дерев’яна церква XVII ст. із с. Вороблячин, Яворівський р-н, Львівської обл., та Гуцульська гражда ХІХ ст. із с. Яворів, Косівський р-н Івано-Франківської обл., які відтворюються на території Музею народної архітектури та побуту України та ін.. Завдяки цьому протягом першого десятиліття діяльності Фонду вдалося акумулювати значні ресурси для реставрацій та відновлення пам’яток, а робота організації відзначалася системністю, професіоналізмом і високим культурним авторитетом.
Однак у наступні роки активність Фонду зазнала значних викликів. Зміни в законодавстві, завершення державної програми фінансування у 2007 році та обмеженість ресурсів вплинули на реалізацію нових проєктів. Діяльність Фонду на певний час призупинилася і стала менш помітною для широкої громадськості.
У другій половині 2025 року Фонд очолив Віталій Романчукевич, що ознаменувало початок нового етапу його діяльності. У своїх інтерв’ю він підкреслює, що організація потребує рестарту, поєднуючи традиції з сучасними підходами: цифровізацію, VR/AR-технології, інтерактивні виставки та освітні програми. За його словами, мета сучасного етапу — не лише фізична реставрація пам’яток, а культурна відбудова країни, збереження національної пам’яті, популяризація української літератури та мистецтва. Новий підхід включає залучення бізнес-партнерів і міжнародних інституцій, створення мережі культурних амбасадорів і використання технологій для доступності спадщини широкій аудиторії.
Сьогодні Фонд Гончара прагне стати генератором культурної відбудови України. Він поєднує відновлення історичних пам’яток із просвітницькими та освітніми ініціативами, культурною дипломатією та інноваційними проєктами. Під керівництвом Віталія Романчукевича організація планує не лише продовжити традиційні реставраційні роботи, а й відновити довіру суспільства, залучити нові ресурси та популяризувати українську культурну спадщину як невід’ємну складову національної самобутності.
Фонд імені Олеся Гончара — це не просто відновлення архітектурних пам’яток. Це історія України, її пам’ять та культурний генетичний код, що потребує сучасного бачення та нових рішень. Сьогоднішній етап діяльності — це шанс повернути Фонду колишню помітність, зробити його центром культурної відбудови країни і об’єднати фахівців, громаду та міжнародні інституції задля спільної мети.
Літературна Україна