У столичному Клубі цікавих зустрічей Миколи Рудакова читачі поспілкувалися з письменником-сатириком і гумористом та автором не сумних книжок для дітей
Терміни «сміхокумулятор» та «жартогенератор» для одного зі своїх недавніх дописів вирішив вжити не від теплого життя. І не від життя світлого та тихого-тихого. І, на жаль, не від не слизького вуличного буття…
Тим часом саме гумор і сатира у творчості та повсякденному житті стали головною темою зустрічі з автором цих рядків, письменником – автором немалої череди веселих книжок, головою Творчого об’єднання гумористів і сатириків Київської організації Національної спілки письменників у Клубі цікавих зустрічей Миколи Рудакова. Цей дійсно цікавий (так наввипередки тепер свідчать учасники та присутні) захід традиційно відбувся у затишному приміщенні бібліотеці «Деміївська».
Їй-бо, гарнезну компанію мені склали Президент Міжнародного Фонду імені Павла Глазового Антоніна Мушинська, колеги по веселому жанру та НСПУ поетеси Тетяна Коноваленко, Наталія Ковальська, Тетяна Домашенко, композитор Тетяна Димань. А також юна цікава поетеса Ірина Вазерцева.
Семінари для письменників
Закономірно, що до обговорення ролі гумору й сатири у період військового лихоліття і зокрема нинішнього «холодомору» українців, влаштованого знавіснілими рашистами, долучилися велика частина присутніх із здоровим почуттям гумору. Власне, ми не відкрили Америки. Бо з давніх давен добре відомо: від теплого, доброго, веселого й світлого слова дійсно стає світліше і тепліше. І не тільки за пазухою в душі, а й у хаті, де завелися дрижаки.
А оскільки ті ж сміхокумулятор чи жартогенератор заряджають від згаданих слів, то ми, я певен, зарядили ці уявні агрегати справжнім солідним запасом внутрішньої енергії, сили, оптимізму та доброго настрою. За що дуже дякую організаторам цього дуже важливого дійства і всім-всім учасником нашого спілкування.
Що ще? Подарував примірники своїх нових книг бібліотеці «Деміївська», які також подарують читачам дещицю тепла і світла.
Отож до нових зустрічей. Нехай журяться й мерзнуть кляті ворожища! Далі будьмо.
Павло Кущ