«Країна призначення» Тетяни Давиденко
Листи ведмедя Степана – це подорожні нариси, написані від імені то в півкулі західній, то у східній… середньостатистичного українського ведмедика. Це історії з різних екзотичних країн і міст, а також міст України, які Степан справді відвідав. Тут багато іронії та інтертекстуальності. Пишучи листи до своєї хазяйки, Степан проводить короткий курс української і світової літератури. Країна ж призначення для ведмедика завжди Україна.
«Лабораторія Ісландія» Ярослави Куцай
«Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії» Світлани Ославської
Світлана Ославська написала книжку про іншу Туреччину – ту, що починається за межами курортів і традиційних туристичних напрямків. У цих репортажах ви зустрінете тих, хто не вписується в картину «правильних» турецьких громадян: християн, єзидів, сирійців, біженців, «терористів». Водночас ці тексти показують ширшу картину суспільного й політичного життя Туреччини останніх п’яти років. Є тут і перетини з Україною – сподівані й не дуже.
«Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії» – одна з перших книжок «нового українського репортажу», тематично зорієнтована «назовні»: глибокий репортерський погляд на хитросплетіння турецької дійсності, чий драматизм та колорит не залишать байдужим жодного читача.
«Дорога Святого Якова» Дзвінки Матіяш
Каміно-де-Сантьяґо, або ж дорога святого Якова — це 900 кілометрів пішки з наплічником на спині через усю Іспанію до міста Сантьяґо-де-Компостела і до мису Фіністерра — Кінця Землі. Це унікальний досвід, який авторка книжки переживає разом зі своїм чоловіком. Стан перебування у дорозі, фізичні й моральні зусилля, без яких не подолати такий шлях, знайомства з людьми з різних країн, що вирішили пройти Каміно, історії людей, яких можна було би зустріти тепер і багато років тому, — про все це можна прочитати у книжці «Дорога святого Якова».
«Єгипет: харам, халяль» Пьотра Ібрагіма
Польський репортер, для якого Александрія стала домом, ізсередини відкриває потаємний, нетуристичний Єгипет. Свій і чужий водночас, автор вправно препарує єгипетську дійсність, викриваючи болюче, суперечливе, однак і прекрасне теж. Салафіти й секуляристи, копти й суфії, професори, феміністки й бунтівні підлітки — як вони мислять, які переконання обстоюють? З відвертих бесід із героями і власного досвіду Пьотр Ібрагім складає барвисту мозаїку єгипетського сьогодення.
«Про Кенію і не тільки, або Від міста зелені та сонця до бухти миру» Олега Бєлоколоса
У книзі містяться цікаві і маловідомі факти з історії, географії, флори і фауни Кенії і Танзанії та особисті враження автора від поїздки до Південної Африки.
Автор також розмірковує над головними сьогоднішніми проблемами Африки і намагається знайти відповіді на питання: чому після здобуття незалежності переважна більшість представників нових африканських еліт так і не спромоглася наблизитися до вирішення складних завдань національного розвитку і чи можна розраховувати на справжнє відродження континенту.
«Рибка дядечка Завена» Ольги Карі
Дебютна книжка репортажів журналістки й гастроблогерки Ольги Карі — про нетуристичну Вірменію. Це збірка дуже різних історій — добрих і світлих, темних і болісних, смішних і сумних, — які авторка почула та прожила у своїх неодноразових мандрах цією країною. Крізь багаті на страви застілля, безмежну гостинність і красу природи проступають трагічні події минулого й сьогодення — історії, які мають щасливе завершення, й такі, що його не мають. У цих репортажах ви зустрінете дуже різних героїв: когось полюбите, хтось вас здивує, над пригодами іншого сміятиметесь або плакатимете. Жодна історія, жоден репортаж не залишить байдужим, бо це не лише майстерна репортерська робота, це ще й тексти, просякнуті особливою любов’ю до Вірменії.
«Перехожі. Південно-Східна Азія» Богдана Логвиненка
Ці короткі історії — наче портрети тих, кого автор зустрічає під час своєї подорожі Таїландом, Лаосом, В’єтнамом, Малайзією та Сінгапуром. Портрети людей живих і справжніх — без прикрас, без вигадок і художніх метафор. Портрети прості і спонтанні. Тут корінні мешканці і туристи, індійські студенти і в’єтнамські мільйонери, типові таксисти і нетипові власники кафе. Усі, чиїми очима дивиться мандрівник, усі, чиїми вухами він слухає. Ті, ким захоплюється, ті, кому дивується, ті, яких не розуміє. Ті, які його обдаровують — і, може, він сам не знає, хто більше: старий дисидент, який дає цінні поради про життя, чи десятирічний хлопчик, що не боїться розповідати про свої мрії…
«Краями Грузії. У пошуках країни вовків» Олексія Бобровнікова
Цілюще гірське повітря, квітуча земля, пянке вино, дивовижні легенди, яскраві звичаї та відчайдушна гостинність… Забудьте про час, ви — у Грузії! Разом з автором вирушайте в мандрівку цією неймовірною країною: від Тбілісі до Батумі, з Колхіди до Местії і Вільної Сванетії, гірською Аджарією і країною пшавів… Вісім маршрутів, якими пройшов автор. Чарівні легенди, відомі й малознані. Дивні традиції. Прості та водночас неймовірні люди, які зустрілися на його шляху…
Своєрідний путівник Кавказом, сповнений іскристого гумору та справжньої любові до цієї землі, захопить вас із першої сторінки, і, як і автор, ви до безтями закохаєтесь у країну величних гір, кришталевих джерел і справжніх людей…
«Подорожі філософа під кепом» Майка Йогансена
Фото: @vicsaranchuk
У цій книжці зібрано п’ять художніх репортажів Майка Йогансена – письменника, перекладача, журналіста, мисливця, більярдиста і просто чудермайстра, коли скористатися словом, яке він сам вигадав. П’ять репортажів – це п’ять подорожніх нарисів: у єврейські поселення, у болгарський національний район, у Дагестан, до Дніпро-Бузького лиману і в Казахстан, де добувають нафту. Мандруйте з Майком, і приємної вам подорожі.
«Їсти, молитися, кохати» Елізабет Ґілберт
Фото: Наталія Цибуляк
«Їсти, молитися, кохати» — надзвичайно щира розповідь жінки про духовне переродження і позитивні зміни у житті. Авторка книги на власному прикладі довела, що навіть після найбільших криз можна не лише відновитися, а й відкрити в собі нові грані, можливості та рівні переживань. Героїня її роману — письменниця Ліз – розчарована у сімейному житті та зневірена в особистому щасті. Жінка втрачає головне: сенс та смак до життя. Аби набратися сил та повернутися до життя, Ліз вирішує подорожувати. На її шляху три країни: Італія, Індонезія та Індія. Там вона вчиться їсти зі смаком, молитися з відкритим серцем та кохати, наче вперше.
«Подорож на Пуп Землі» Макса Кідрука
Фото: Зоряна Крижанович @zoriana.kryzhanovych
Те Піто о Те Хенуа, що у перекладі з рапануйської мови означає «Пуп Землі», — це найбільш далекий та неприступний шматок суші, відомий сучасному світові під назвою Рапа Нуї або острів Пасхи. Він віддалений від найближчої землі (узбережжя Чилі) на 4000 кілометрів. Цей крихітний острівець, загублений у південній частині Тихого океану, попри нікчемні розміри та повну ізоляцію від решти світу, колись давно став домівкою для однієї з найбільш загадкових цивілізацій в історії людства. Невелика групка людей на абсолютно безплідному острові розвинула культуру, рівної якій годі шукати у древньому світі.
Нова пригодницька сага, де йдеться про мовчазні гори, пекучі джунглі та холодну пустелю. Книга про далекі краї, де відчайдушні головорізи з легкістю випотрошать тельбухи необережним мандрівникам, підловивши їх при перетині кордону, де грізні андійські демони потай прослизають у душі подорожніх і манять їх на вершини неприступних хребтів, на яких сотні років тому могутні Інки будували свої фортеці, ховаючи величні храми та цитаделі високо поміж хмар, де присмак смерті на губах, змішаний з пустельним піском, примушує полюбити пустелю Атакама, найсухіше місце на Землі.
Історія про двох чуваків — молодого українця та його чеського товариша, які натоптали 6000 км Південною Америкою від Кіто, столиці Еквадору, через усе Перу аж до Сантьяго, і пройшли все це заради одного: аби потрапити на Пуп Землі і доторкнутися до таємниць острова Пасхи.
Фото: @_natusya_v
«Авантюра» — це півтора року реальних мандрів автостопом, без грошей, без плану й деколи без необхідних документів. Кинувши роботу й навчання, український студент їде «дизелями до Нью-Йорка», а далі, заробляючи на дорогу під час подорожі, проїжджає Мексикою, Кубою, Белізом, Ґватемалою, Гондурасом, Сальвадором, Нікараґуа. Він знайомиться з десятками чудових людей, знаходить близьких друзів, завдяки дорозі по-новому розуміє світ, та й самого себе. В «Авантюрі» є класичні sex, drugs, rock’n’roll, а написано її в експериментальному стилі, з відчутним впливом інтернету й молодіжного сленгу.
«З табуретом до океану» Леоніда Кантера та Павла Солодько
Фото: Вадим Дідик @thedudewhoreads
Ця книжка розповідає про пригоди друзів, які, сидячи одного разу на кухні, вирішили віднести чотири табурети з цієї кухні до чотирьох океанів – Атлантичного, Індійського, Льодовитого й Тихого – та залишити їх як пам’ятки на узбережжях. Звичайні кухонні табурети. Сказано – зроблено. За п’ять років три табурети вже стояли на берегах трьох океанів. Залишився останній – Тихий. І ось мистецький спецназ висаджується у Нью-Йорку. На кожного – по 33 долари та 33 центи, а також паспорт з візою. Група має місію: перетнути Америку з півночі на південь до мису Горн, рухаючись через десятки країн і кордонів, через гори, пустелі та джунглі. Друзів чекають любов і зрада, дружба і війна, смерть і народження… 14 місяців захоплюючих пригод українців в Америці.
«Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді» Євгена Лакінського
Ця книжка — про Квебек, його історію і сьогодення, його проблеми і досягнення, його боротьбу за власну мову й національну гідність.
Квебек — край із власною ідентичністю, традиціями, історією і діалектом. За культурою, він більш європейський, ніж інші провінції. Квебекуа (мешканці Квебеку) — окрема нація; 2006 року це визнав і федеральний парламент Канади. Квебек відрізняється як від решти Канади, так і від Франції.
Це щира і дотепна розповідь автора, який народився і виріс в Україні, а в Квебеку живе з вересня 2000 року.
«Мій Токіо у свята і будні» Олени Кулінич
Традиціям і звичаям Японії та її дивовижним людям присвячено книгу дружини Посла України в Японії — Олени Кулінич, яка, проживши десять років у Токіо, вивчаючи японську мову та мистецтво каліграфії, спілкуючись з японцями, відкривала для себе унікальну культуру Країни Вранішнього сонця.
«Мандри киянина Океанією, або Репортажі поспіхом з-поза обрію» Вадима Івлєва
Подорожі — ознака сучасного світу. Але зовсім не кожному до снаги наважитися відвідати малодоступні гірські райони Папуа Нової Гвінеї, древню фортецю інків Мачу-Пікчу чи безлюдний острів Херд у суворій Антарктиці. Автор це зробив, присвятивши не один рік свого життя подорожам до десятків островів Тихого океану, Коста-Ріки, Чилі й Перу. У книзі він розповідає про обряди, ритуали, легенди, костюми і танці тих країн, які відвідав. Також автор описує власні враження від подорожей і пригоди, декотрі з яких були пов’язані з реальним ризиком для життя. Із книги можна дізнатися багато цікавих фактів про важкодоступні куточки земної кулі.
«У дикій глушині» Джона Кракауера
Захоплива історія юнака Кріса Мак-Кендлесса, що знехтував можливостями блискучої кар’єри і відцурався родини, аби втілити свою заповітну мрію — пожити самітником у глушині Аляски. Джон Кракауер, один із найпопулярніших сучасних американських письменників, емоційно веде нас слідами цієї пригоди, шукаючи відповідь на головне питання: чому за здійснену мрію Крісу Мак-Кендлессу довелося заплатити найвищу ціну?
«Короткі мандрівки з Боготи. Подорожі новою Колумбією» Тома Файлінга
«Короткі мандрівки з Боґоти»– це репортаж британського журналіста про сучасну Колумбію: партизани, кокаїновий бізнес, викрадення людей, злидні і конфлікти – чи усе вже в минулому? Як дають собі раду люди? Як бачать минуле і майбутнє? Том Файлінґ намалював детальний портрет країни під час трансформації.
«У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани» Андрія Любки
Нова книжка Андрія Любки – це розповідь про землі й народи між Одесою та Трієстом, про краї, де починаються й не закінчуються Балкани. Це приватний щоденник численних подорожей до популярних місць, столиць, але також до загублених у часі й просторі провінцій та невизнаних республік. Чому серби не люблять хорватів, а словенці не вважають себе балканцями, як Дунай не лише ділить, а й сполучає Європу, де й коли македонські даїшники видурюють хабарі, в яку дівчину з Бухареста автор міг би закохатися, скільки можна випити ракії в Сараєві й узо в грецькій таверні – про це та інше Любка розповідає інколи з гумором, а інколи й по-науковому ретельно, долає кордони і ставить під сумнів стереотипи, знайомиться й свариться, шукає нічліг і вдає із себе словака – одне слово, робить усе, що й треба робити, шукаючи варварів.
Огляд підготувала Оксана Ускова