Про це міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко сказав під час Public talk «Символи: еволюція українського наративу» в Українському домі, повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Ми (МКІП – ред.) б хотіли розвивати символи, одним з найбільших викликів для нас є символ туристичної України. Хоча в часи, коли уряд приймає рішення про закриття кордонів (до кінця вересня для іноземних громадян – ред.), про це не варто говорити, розуміємо, що ми живемо не тільки цей місяць. Це великий виклик, тому що сформувати символ принади туристичної, того, якою вона має бути — серйозна робота. Над цим ми починаємо думати», – сказав Ткаченко.
Водночас він не сумнівається в тому, що реалізувати задумане можливо. «У поєднанні історії, національної пам’яті, спадщини, креативної економіки є багато можливостей для того, щоб сформувати нові символи. Ми — за різноманіття цих символів», – додав урядовець.
Глава МКІП зазначив, що наша держава багата на символи – національні, регіональні, приватні. Деякі з них сталі, інші постійно трансформуються, крім того, з’являються нові. «Символи – це ознака певного різноманіття, ознака того, що у суспільстві може існувати дискусія з приводу того, як ми визначаємо ці символи. Чи це символи можуть бути одухотворені, наприклад, рух «Повернися живим!» чи Донецький аеропорт, або волонтери. Або ж фізичні, як-от український герб – тризуб», – додав Ткаченко.
На переконання міністра, символічною в нашій країні є толерантність. «У нас існують різні погляди політичні, та ми достатньо толерантні. Символ толерантності є надзвичайно вагомим», — додав він.
На думку генеральної директорки Директорату з питань внутрішньої та гуманітарної політики Офісу Президента України Вероніки Селеги, якщо говорити про формулу успішної роботи з символами й тих, кого варто до неї залучати, тут дуже важливо дотримуватися одного принципу: кожен має займатися своїм, а державний службовець у сфері культури має обслуговувати талановитих людей. «Коли цей простий процес відбувається – обслуговуючим персоналом тих, хто створює змісти, є держслужбовці – тоді все складається. Не може будь-яка інституція сказати, наприклад, Українському дому або Мистецькому Арсеналу, що там має бути або яка програма має бути наступного року, або як має функціонувати Український культурний фонд. Це все формується зсередини», – сказала вона.
Публічний діалог «Символи: еволюція українського наративу» / Фото: Геннадій Мінченко, Укрінформ
Public talk «Символи: еволюція українського наративу» – це публічний діалог чинних керівників культурних установ про нові підходи до актуалізації та інтеграції символів, що ідентифікують країну, виконують представницьку та об’єднавчу функції як всередині України, так і за її межами. Його учасники розглянули такі питання, як формування та втілення у життя культурної політики, стратегії комунікації та інтеграція символів у площину публічного діалогу.
Діалог «Символи: еволюція українського наративу» розпочав цикл публічних діалогів в межах нової програми Національного центру «Український дім» – «Символ». Програма покликана об’єднати професіоналів для міждисциплінарної співпраці з осучаснення культурного іміджу країни через пошук яскравих символів, що формують українську ідентичність.
«Ми хочемо запросити діячів державних, які дотичні до створення Українського дому, істориків, філософів. Ми хочемо зробити ще один цікавий захід, провести його з підлітками, молоддю. Ще один круглий стіл. Запросити експертів, яким буде цікаво послухати найсвіжіші думки щодо символів України. Коли закінчаться всі ці сумні пандемічні часи, ми спробуємо матеріалізувати все це та зробити такий культурологічний виставковий проєкт «Символи», – поділилася планами із присутніми директорка Українського дому Ольга Вієру.
У сьогоднішній дискусії участь узяли представники Українського культурного фонду, Українського інституту національної пам’яті та низки культурних проєктів.