Про це вона сказала на сьомому національному круглому столі на тему «Мистецтво», ініційованому Міністерством культури та інформаційної політики України, що відбувається у Полтаві, повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Кудись рухатися ми можемо тільки після того, як зберемо архів і як нам буде на чомусь засновуватися. Що стосується української музичної спадщини, ми не те що досі не опрацювали те, що було до нас, не привласнили остаточно, у нас немає основного — у нас немає партитур. Тобто, ми можемо скільки завгодно говорити про велич, скажімо, Лятошинського, але доки не буде у вільному доступі, або хоча б в якому доступі надрукованих нот, які будь-який оркестр може взяти та зіграти, ми цього навіть в Україні не маємо, що вже казати про те, щоб транслювати це на інші країни. Доки не буде цієї бази, ми не можемо говорити про певний рух вперед. Тож я просто тут закликаю до того, що, друзі, треба опрацювати те, що в нас уже», — переконана Морозова.
Вона також поділилася враженнями від трансляції новорічного концерту з Віденського М’юзікферайну, під час якого показали 20-хвилинний фільм про Людвіга ван Бетховена.
«Відень називав Бетховена у цьому фільмі «віденцем за власним бажанням». От це формулювання – «віденець за власним бажанням» — дуже елегантне, дуже красиве, але воно водночас говорить про те, що будь-яка нація, яка розуміє, що можна транслювати культуру тих людей, які не обов’язково тут народилися, але які вклалися своїм мистецтвом у цю культуру, що можна монетизувати, власне, через це культуру, вона знаходить способи трансляції митців як своїх. Я думаю, так само нам треба віднайти ці красиві коди, які нам дозволять як суспільству транслювати митців так, щоб про це була якась суспільна домовленість. Ми не хочемо говорити, що Прокоф’єв наш, або Чайковський наш. Хоча Чайковський за різними підрахунками ледь не половину життя провів тут, народившись у Росії, але я зараз не кажу про коріння, звісно, маючи як засаду російську культуру, але при цьому дуже багато надихаючись саме Україною, і фактично використовуючи українські локації як резиденції. От як про нього говорити?», — зауважила Морозова.
Вона переконана, що «про такі кейси треба домовлятися на суспільному рівні, щоб це були такі формулювання, які будуть для нас для всіх прийнятними».
«Ми відчуваємо, що просто давати маркер «українець», «росіянин» або ще щось таке інше — те, що в нас не працює. Приклад – віденець за власним бажанням, щось таке можемо ми створити», — вважає Морозова.
Як повідомляв Укрінформ, МКІП ініціювало проведення семи круглих столів у різних містах України — Києві, Одесі, Харкові, Чернівцях, Острозі, Кривому Розі та Полтаві. Українські науковці дискутують про культуру, історію, релігію, мову, філософію, мистецтво та екологію.