Шановний Сергію Володимировичу!
Прочитав Вашу статтю в «ЛУ» від 4 грудня ц.р. і вкотре переконався в слушності біблійної мудрості: знання таки примножують скорботу. З Вашого тексту: «197 україномовних періодичних видань проти 1643 російськомовних /89% усієї кількості/ – приголомшлива статистика. Виходить, ми вже живемо під окупацією, або в статусі колонії північного сусіда».
Статистика справді приголомшлива. За війни з Росією – абсурдна. Сталося найстрашніше: абсурд став нормою. Цифри, наведені Вами, з промовистих його ознак. Доборолись: агонізуюча українська преса за української Незалежності. Саркастична гримаса історії. Впам`ятку сказане Іриною Фаріон на одній з передач телеканалу «Еспресо TV»: українці розминулися зі своєю етнічністю.
Статистика – то й привід для аналітики. У зв’язку з цим і передплатною кампанією, про що мовиться у Вашій статті, хотів би торкнутися того, про що майже не говоримо. Про якість поштових послуг. З року в рік я послідовно оформлюю річну передплату на «ЛУ» й «УЛГ». І якщо в роки попередні стосунки з поштою були терпимі, то за останній рік вони стали складовою того ж абсурду. Відділ доставки київського відділення № 01135 «Укрпошти» (проспект Перемоги,12) нефункціональний. Чи пак вибірково функціональний. Газет на мою Золотоустівську не приносять уже впродовж року. Не можуть, пояснюють, знайти листоноші. А за доставку, певна річ, платню беруть. Я змушений ходити за газетами сам. Але й це ще півбіди. Чи не кожен мій вояж до «Укрпошти» завершується сваркою. На моє прохання віддати приналежну мені пресу, працівники посилаються на зайнятість. Ось Вам ще ілюстрація абсурду. Ба більше. З деякого часу окремі номери «УЛГ» та «ЛУ» почали зникати. Спроби щось з`ясувати не дали нічого. Невдовзі я докопався до причини. Відділ доставки у цьому відділенні кинутий майже напризволяще. Упродовж дня туди годинами ніхто з працівників не заходить. Зате може зайти будь-хто і прихопити все, що йому заманеться.
З`ясувавши це, я став забирати газети сам. І ось тепер думаю: як мені бути з передплатою на рік наступний? Гроші за доставку в мене справно візьмуть, а за газетами знову доведеться ходити самому. І знову порпатися у поштових завалах цього «колгоспу» майже у центрі Києва. До слова, плинність кадрів у цьому відділенні впадає у вічі. Недбалість і хамуватість деяких працівників такі кричущі, що відбивають будь-яке бажання мати з ними справу. Складається враження, що воно, відділення, ніким не кероване.
Звертаю на це увагу тому, що подібна практика – це фактично саботаж передплати.
Добре було б, якби редакція донесла цього листа до відома керівництва «Укрпошти». А воно зі свого боку зробило належні висновки і захистило права передплатників.
Володимир Базилевський, член редколегії «ЛУ»