«Санта Лючія: неаполітанські пісні для голосу і фортепіано». (Редактори-упорядники Д. Османов, Д. Василик), Дрогобич: Посвіт, 2021, 92 стор.
Неаполітанська пісня – українською? Чи можливо таке? Ми звикли чути цей твір італійською та російською. Виявляється, є й україномовний варіант цієї пісні! Можливо, і не один.
Але йтиметься про текст зі збірки неаполітанських пісень, яка тільки-но вийшла з друку.
Видання розкішне, формату А4, з нотами для голосу в супроводі фортепіано, тож виконавцям буде зручно ним користуватися.
Із синопсису дізнаємося: «Пропоноване видання, до якого ввійшли неаполітанські пісні для голосу і фортепіано з еквіритмічними перекладами літературних текстів Івана Левицького і Семена Торбенка, є першою публікацією цих творів українською мовою…».
Але поговоримо дещо про інше – про потребу таких перекладів та про подвижницьку титанічну роботу щодо їхнього здійснення.
У бесіді із заслуженим артистом України Семеном Торбенком прозвучало: «Велике щастя – читати та слухати вокальні твори в оригіналі. Однак не всі володіють іншими мовами і не відчувають дух іншомовної поезії. Але ж хіба вони мають бути приреченими не розумітися у світовому мистецтві? Єдина можливість глибинного пізнання та розуміння змісту пісенного твору – чути тексти рідною для слухача мовою. Тож головне завдання перекладної поезії – передати зміст і дух авторського твору.
Наразі зібралася команда однодумців, які вирішили збагатити рідну українську мову перекладами найвідоміших світових шедеврів. Спочатку було вирішено перекласти тексти італійських пісень, зокрема таких популярних, як «Сонце моє», «Катарі», «Санта Лючія», «Гранада», «Фунікулер» та інші.
Перекласти такі шедеври виявилося справою не такою вже й простою. Бо втілити задум необхідно було так, щоб популярні світові твори зазвучали рідною нам мовою, викликаючи захоплення й гордість, бажання слухати цей твір безліч разів, насолоджуючись чарівним звучанням, забувши про мову оригіналу».
Тепер саме час розповісти про ідею створення циклу перекладів та про авторів. Автор ідеї мистецького проекту «Рідна мова над світом співає» – Семен Віталійович Торбенко. Він разом з однодумцем, самодіяльним поетом та перекладачем зі Стрия Іваном Левицьким працює над перекладами понад п’ять років! За цей час ними перекладено десь 170 пісень та оперних арій, а також опера Джакомо Пуччіні «Тоска».
Видання, про яке йдеться вище, – перша ластівка.
Проект підтримали Ірина Семененко, доцент НМАУ ім. П.І. Чайковського, солістка Національної опери України, заслужена артистка України; Лариса Ніцой, письменниця, член НСПУ; Олександра Немилович, доцент Дрогобицького державного університету ім. І.Франка, співаки та артисти театрів.
Що це, як не подвижництво? Об’єднані ідеєю творчі люди спілкуються, перекладають, допомагають одне одному, шукають кошти на видання книжки!
Хто ж вони, автори перекладів? Це скромні особистості з неабияким талантом.
Семен Торбенко родом з Олександрівського району Кіровоградської області (звідкіля започаткувалося гайдамацтво та «Холодноярська республіка»), за фахом учитель фізики і математики (до речі, автор статті навчався з ним в одній групі в Кіровоградському педагогічному інституті в 1968-1973 роках, потім закінчив музично-педагогічний факультет; уже тоді він вирізнявся талантом співака, тож недарма носить високе звання – заслужений артист України). Мабуть, закладені у виші системність на наполегливість стали в пригоді при перекладах.
Іван Левицький – скромна особистість, але його талант перекладача очевидний. Про себе розповідає мало. Та послухаймо його розповідь про спільну роботу: «…із заслуженим артистом України Семеном Торбенком почалася наша співпраця 28 червня 2016 року з мого перекладу українською мовою неаполітанської пісні «Dicitencello vuje» («Скажіть ви їй»). Це для мене стало захопленням, від якого отримував велике задоволення, а з іншого боку – було неймовірно цікаво спробувати переспівати неаполітанські пісні рідною мовою. Упродовж півтора року було перекладено близько шістдесяти пісенних творів, які входять до золотого фонду європейської музичної культури, з різних мов: російської, італійської, іспанської, німецької, англійської. Оригінальні тексти виявилися різної складності, тож вимагали різного підходу при перекладі…».
Сподіваюся, що творчістю Івана Левицького зацікавиться місцевий осередок НСПУ і залучить його до своїх лав, бо він того вартий.
А нам залишається тільки побажати творчої наснаги цьому співтовариству, а меценатам – широкої душі і щедрої руки.
Олександр Архангельський, член НСПУ,
м. Кропивницький