Або навіщо читати мемуари Едіт Іви Еґер «Вибір» та їхнє продовження – книжку «Дар»…
Вона пройшла жахи фашистського концтабору, помирала з голоду і була похована живцем. Її сила духу, співчуття та віра в життя сьогодні надихають мільйони людей у всьому світі на те, щоб долати проблеми та труднощі. Вона – дивовижна жінка з неймовірною долею, американський психотерапевт і письменниця Едіт Іва Еґер, одна з останніх живих свідків Голокосту.
Бекґраунд. У 1944 року, під час масового винищення угорських євреїв, 16-річна Іва разом із сестрою та батьками була депортована до німецького концтабору Аушвіц на території Польщі. Батьки загинули, але сестри, яким довелося пройти кілька таборів, зуміли вижити.
Через кілька років після війни доктор Еґер опинилася в США, отримала диплом психотерапевта й донедавна вела велику приватну практику в Сан-Дієго, спеціалізуючись на допомозі ветеранам та іншим людям, які пережили тяжкі фізичні та психічні травми.
Мемуари «Вибір. Прийняти можливе» доктор Еґер написала у віці 90 років. Їхнє продовження з психотерапевтичними історіями – книжка «Дар. 12 уроків, які врятують ваше життя» – дійшло до читачів у 2020 році, коли їй було 92.
Оригінальна назва:
- The Choice. Embrace the Possible.
- The Gift. 12 Lessons to Save Your Life.
Видавництво: «Книголів»
Тираж: 3000 примірників
Сюжет. Едіт Іва Еґер народилася 1927 року в сім’ї кравця в місті Кошице, яке тоді було на території Угорщини (зараз – Словаччина). Едіт мала сестер Магду і Клару.
Едіт добре вчилася, успішно займалася балетом і гімнастикою. У віці 16 років її прийняли в команду, яка готувалася до олімпіади, але незабаром виключили – щойно з’ясувалося, що вона єврейка.
Німецькі солдати, що незабаром окупували Кошице, відправили її сім’ю і близько 12 000 інших євреїв у в’язницю, що розташовувалась на цегельному заводі на околиці міста. Потім Едіт та її рідних вивезли в Аушвіц (Освенцім) – фашистський табір смерті на території Польщі. Саме там орудував сумнозвісний «Ангел смерті» Йозеф Менгеле – лікар, який ставив досліди на євреях, в’язнях табору. Жертвами його експериментів стали десятки тисяч людей.
Батьків Едіт – літніх та нездатних до фізичної праці – одразу ж відправили до газової камери. Едіт запам’ятала прощальні слова матері: «Просто пам’ятай – ніхто не може відібрати те, що в тебе в голові».
Того ж вечора доктор Менгеле увійшов до барака Едіт, шукаючи когось, хто міг би його розважити. Знаючи про її таланти, кілька дівчат підштовхнули Едіт уперед. У шоковому стані, вражена смертю батьків, Едіт змусила себе танцювати під музику після команди Менгеле.
Через голод Едіт незабаром утратила майже половину ваги. Щоранку вона прокидалася, не знаючи, чи судилося їй дожити до вечора. Але, незважаючи на проблеми зі здоров’ям і втратою сил, дух Едіт залишався напрочуд міцним. Поруч із нею була сестра Магда – і це підживлювало обох, допомагало їм виживати за умов табору смерті.
На жаль, звільнення Едіт із нацистських таборів наприкінці війни не поклало край її стражданням. Найгірше було позаду, але в наступні місяці та роки на Едіт чекало багато випробувань.
У мемуарах вона пише про те, що з нею відбувалося: про злети та падіння, труднощі та успіхи. Про те, що вона прожила за 91 рік. Спогади Едіт несуть усім нам важливе послання. У нас завжди є вибір: поступитися горю і розпачу, що паралізують, або вибрати життя, любов і навіть прощення після зустрічі з невимовною жорстокістю. І хоча в нас не завжди вдається вчинити «правильно», ми все ж таки можемо пробачити себе і з жалем поставитися до себе просто тому, що робимо все можливе.
«Основа свободи – право вибору. Але ми завжди маємо можливість вибрати, як відповідати у відповідь. Тому, щоб досягти позитивних змін у житті пацієнтів, я прагну підняти на поверхню їхнє право вибору і підштовхнути ним скористатися», – пише Іва Едіт Еґер.
Вона також зробила вибір – стала цілителем поранених сердець і душ, спираючись на свій нелегкий життєвий досвід.
В основі підходу доктора Еґер – наукові дослідження Мартіна Селігмана, творця позитивної психології та автора концепції вивченої безпорадності; роботи психотерапевта Карла Роджерса, який обґрунтував важливість людини безумовного позитивного почуття власної гідності; принципи когнітивно-поведінкової терапії та логотерапії Віктора Франкла.
У книжці «Дар» доктор Еґер на практичних прикладах пояснює, як людина може досягти справжньої свободи – свободи від подій минулого, спогади, які обтяжують життя. Це збірка з 12 своєрідних сеансів психотерапії, які підказують, як сприймати свої емоції, позбутися комплексу жертви, переживати втрату та горе, контролювати власні страхи.
«Унікальний досвід зробив автора напрочуд проникливим, і я думаю, що багато хто сьогодні знайде втіху в її порадах про те, як справлятися з важкими ситуаціями», – розповідає американський бізнесмен і філантроп Білл Гейтс, який вніс книжки доктора Еґер до переліку своїх рекомендацій.
Вам сподобається, якщо: вас цікавлять люди з неординарною долею, ви хочете повернути собі радість життя та шукаєте підтримку у важких ситуаціях.
Вам не сподобається, якщо: ви вірите, що найкращий спосіб позбавитися вантажу минулого – це забути про нього.
Головна причина прочитати: книжки Іви Едіт Еґер – це не просто розповідь про те, як вижити серед жаху та страждання. Це свідчення сили та непорушності людського духу. Це натхнення для будь-кого, хто коли-небудь стикався з внутрішніми або зовнішніми перешкодами, що загрожують благополуччю або навіть існуванню.
Ще дві захопливі книжки про волю до життя в непростих обставинах, які заслуговують на увагу:
«Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі» Віктор Франкл
Віктор Франкл – австрійський психолог і невролог. Едіт Іва Еґер називає його своїм «улюбленим ментором і другом», із яким її об’єднує досвід виживання в Аушвіці та «загальне усвідомлення, що найжахливіші події нашого життя можуть бути нашими найкращими вчителями – вони підштовхують нас до незвичайних відкриттів, надають нові можливості та розширюють горизонти».
Франкл провів чотири роки в нацистських концтаборах, де потай надавав психологічну допомогу іншим ув’язненим.
У рік визволення (1945) він написав книжку «Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі». Тому, що він каже про щастя, можна вірити. Ось одна з цитат: «Успіху, як і щастя, не можна досягати. Він приходить потім лише як незапланований результат відданості справі, більш значній, ніж ти сам».
«Покора авторитету. Погляд експериментатора» Стенлі Мілгрем
Ми більші тварини, ніж можемо собі уявити. Це довів пів століття тому експеримент американського психолога Стенлі Мілгрема, коли людині, наділеній владою експериментатора, дозволялося завдавати болю іншому. І освічені, недурні люди виявляли необґрунтовану, але «дозволену» жорстокість.
Натовп, до речі, теж «дає дозвіл» – на агресію, на те, щоб перестати бути людиною. Тому що, коли ти частина чогось величезного, піщинка в піску, ти немов перестаєш бути собою і стаєш частиною цілого. Це створює потужний ефект втрати свідомого контролю та провокує почуття безкарності, вседозволеності.
Світлана Долінчук
