Всесвітній день книг і авторського права, який з 1996-го року проходить під егідою ЮНЕСКО в третю декаду квітня, в цьому році був в різних країнах або перенесений або мовчки проігнорований. Та й інакше й бути не могло, оскільки це в першу чергу день книгарень, які зараз по всьому світу закриті. В Іспанії, звідки це свято, приурочене до дня народження Сервантеса, ще з 1931-го року прийнято під час нього дарувати кожному покупцеві книги троянду, звідси ще одна назва – «День троянди і книги».
lenta.ua вирішила до цього дня приурочити невеликий огляд списків «найкращих книг» в історії людства. Адже зараз, під час домашньої самоізоляції, коли начебто саме час прочитати те, що все життя до цього відкладав, такі списки з’являються регулярно. Несподіваний висновок: всі ці рейтинги дуже схожі на такі міжнародні спортивні змагання, де судді безсоромно допомагають «своїм» спортсменам.
Особливо багато таких списків складають в США і Британії, що не дивно – англомовна література становить більшу частину книг, які видаються в світі. Візьмемо, наприклад, список американського журналу Newsweek. Він – 2009-го року, але ж цінності-то – вічні. У першій десятці там – книги семи авторів, які писали англійською мовою, включаючи Набокова з «Лолітою» (нагадаємо, що основний її варіант – англомовний, і тільки потім з’явився ще й на російській мові, а сам Набоков називав себе американським письменником). Честь потрапити в першу десятку, крім романів вже згаданого Набокова, Оруелла, Джойса, Фолкнера, Еллісона, Вірджинії Вулф і Джейн Остін, дісталася тільки творам Льва Толстого, Гомера і Данте. Друга десятка в цьому сенсі ще цікавіша – там книга тільки одного неангломовного письменника, Габріеля Гарсіа Маркеса. Ну і т.д.
Можна, звичайно, припустити, що нічого в цьому дивного немає – англомовна література дійсно є однією з найсильніших у світі. Але якщо подивитися, наприклад, аналогічний список, складений французькою Le Mond, там картина кардинально інша. У першій десятці кращих книг, правда, не у всій історії людства, як у Newsweek, а всього лише 20-го століття, теж є книги англомовних авторів, але їх всього лише дві. Зате (і не кажіть, що ви здивувалися) творів французьких письменників – сім.
На першому місці в ньому – Альбер Камю, і не «Чума», яку зараз згадують усі, кому не лінь, а «Сторонній». На 2-му – епопея «У пошуках втраченого часу» Марселя Пруста. Вона є і в списку Newsweek, але на 65-му місці, а книг Камю там в першій сотні немає зовсім. Далі йдуть твори Антуана де Сент-Екзюпері, Андре Мальро, Селіна, Андре Фурньє і Віана. (Цікаво, чи багато читачів за межами Франції чули про «Великого Мольна» Фурньє, який поставлений в цьому списку на 9-е місце?)
У другій десятці списку – сім франкомовних книг, включаючи «В очікуванні Годо» Беккета, який хоча і був ірландцем, але писав французькою. І тільки в третьому десятку рейтингу таких творів – «всього лише» 5.
Так що, виходячи з двох цих (а ми взяли найавторитетніші з подібних рейтингів) списків, який-небудь інопланетянин, який захотів би ознайомитися зі світовою літературою землян, прийшов би до висновку, що до 20-го століття кращі письменники в історії людства, за рідкісними винятками, писали англійською мовою, а в 20-му столітті раптом різко перейшли на французьку. Звідси висновок – поменше орієнтуйтеся на рейтинги і більше довіряйте собі.