Актриса театру і кіно, громадська діячка Ірма Вітовська пропонує створити акторську спілку для діалогу з кінокомпаніями щодо реальних справ з виробництвом російськомовного контенту та дефіцитом україномовного.
Про це вона написала у Фейсбуці, передає Укрінформ.
«Чи не варто нам створити врешті спілку… Чи не час винести питання про наш запит на діалог з виробничими компаніями контенту про реальні справи з виробництвом російськомовного контенту та дефіцитом україномовного? Про те, якщо і виробляється продукт іншою мовою (російською в таких реаліях), то чому у нас топові ролі надаються не українським акторам… Або чому в Україні на 30-му році незалежності наші актори далі перебувають в подібних продуктах на умовах, що принижують саме питання надання послух свого ремесла…», — зазначила Вітовська.
Такий допис Вітовської з’явився у відповідь на пост іншої української актриси Світлани Шекери, яка зробила зізнання, що вона актриса, яка знімається у російськомовних фільмах, і, «мабуть, я — та сама, яка не погребує ролями, які не «зайшли» «урапатріоткам»! Але… Залишаю за собою право вибору, і, готова відповісти на будь-які закиди».
Вітовська зазначила, що пост Шекери змусив її довго думати, та подякувала колезі за її чесність.
«Мені дуже болить така ситуація… Чому ми маємо так мало проєктів («Кайдаші», «Перші ластівки», «І будуть люди» та ін.). Чи готові Ви, після відвертого діалогу, для необхідності розвитку внутрішнього ринку йти на певні компроміси? Прошу під цим постом писати тільки текст щодо пропозиції утворення спілки, як Ви її бачите та Ваше бачення проблеми, що існує. Ми повинні знайти вихід… Якщо і представники виробничих компаній долучаться, то буду рада. Нам потрібен відвертий діалог. Заради власного сумління та розуміння реальності, щоб давати собі звіт в подальших рішеннях та взаєминах», — підкреслила Вітовська.
Вона запросила всіх причетних до кіновиробництва до діалогу: «Пишіть все, що думаєте… Навіть критику. Я знаю, як важко жити нашим ремеслом.. Даруйте за жорсткий мій допис, але то дуже вже….».
«Про спілку писав колись Роман Ясіновський. Час знову повернутись до цього», — зазначила Вітовська.
Сам Роман Ясіновський прокоментував допис колеги так: «На даний момент мені складно, про щось говорити, аналізуючи все що відбувається навколо. Питань реально дуже багато. Якщо казати чесно, хочеться змінити професію, де тобі треба грати не тільки в кадрі або на сцені, але й у житті. Бо інакше тут не вижити. Це не опускання рук, а реалії, в яких саме я конкретно живу. Бо коли починаю говорити свою думку, щось намагаюсь робити, то відчуваю себе Дон Кіхотом, який з списом налітає на вітряного млина».
Письменник Андрій Кокотюха свій погляд на ситуацію виклав так: «Тобі вже пропонують роль у готовому сценарії. Ти бачиш російську мову і відмовляєшся. А корінь проблеми – в тому, що частина сценаріїв уже написана російською. Бо така вимога замовника. Інша вимога — вичистити з нього будь-який український контекст. Виняток — якщо сценарій створено за підтримки Держкіно, Мінкульту і УКФ. Я зараз не влажу в деталі і не йду по персоналіях і ситуації довкола цих структур. Я про інше: є державне замовлення — мова українська. Нема — дивись вище. Винятків дуже мало, вони не стосуються праймового продукту».
Письменниця Ірен Роздобудько під постом Вітовської написала, що не може пробитися всі ці роки з українським серіалом на ТБ. «Справа у власниках каналів і їхній волі — диктують вони. Варто долучити людей з телеканалів. Воля продюсерів, сценаристів — є! Волі замовника — немає або просто йде гра з «викручуванням рук»… Підтримую ідею», — зазначила Роздобудько.
Водночас актриса Римма Зюбіна написала: «Я не маю жодних ілюзій щодо нашої спільноти, тому в об’єднання і профспілки не вірю».
Відома українська кастинг-директорка Алла Самойленко пояснила, що, на її думку, «події зараз розвиваються таким чином: значна частина — російськомовна продукція низької якості для телеаудиторії на всі російськомовні ринки; ще частина — низькобюджетний теж телевізійний україномовний продукт, який переважно для внутрішнього споживання (і тут же на онлайн-платформи); зовсім низькобюджетні спроби двомовного контенту для інтернету; окремо — підтримані Держкіно і Мінкультом україномовні проєкти, що йдуть у кінотеатральному прокаті і беруть участь у фестивалях, а також серіали, про які ти вказала. І з’явився ще один вид контенту, який нам урочисто презентували — іноземне виробництво, що приходить сюди зніматися англійською мовою і претендує на рібейти, залучає невелику кількість профакторів, переважно з-поміж тих, хто володіє англійською мовою. Ясно, що в цій продукції нам теж не світять перші ролі».
На її переконання, «профспілка матиме сенс тоді, коли вона охопить більшість із цієї різношерстної публіки і зможе про щось домовлятися з великими гравцями-виробниками. Допоки цього не буде — всі спроби якось системно впливати на ринок — приречені. Бо завжди замість «спілчан» знайдуться інші, готові встати в ряду виконавців поруч з десятками іноземних акторів на умовах продакшн-компаній».