Віктором Васильовичем Савченком захоплювалася ще зі шкільних років: філософ, дуже цікавий фантаст і просто хороша людина. Читала його твори з великим задоволенням.
Познайомилися у 70-і роки, коли навчалась у Дніпропетровському державному університеті. Я часто приходила на заняття літературної студії (секція поезії), яка знаходилася при ДОО НСПУ. Віктор Васильович вів секцію прозаїків. Я захоплювалася фантастикою, астрономією, фізикою, парапсихологією, тому нам було про що поговорити, посперечатися. Він вірив у метафізичні явища. Сам дослідив і видав книжку про сакральність чисел.
Коли його обрали головою правління ДОО НСПУ (на той час нас переселили у приміщення театрального коледжу), піклувався, щоб я отримала літературну премію за книгу «Полум’я Любові» (драма-феєрія) та «Адам і Єва» (поема і фантастична драма «Зорія»), дослідження про які написали Наталка Нікуліна та Марія Зобенко (журнал «Вітчизна» 2002 р.).
Якось Віктор Васильович показав мені книгу американського академіка-астрофізика Цілке «Великий вибух», у якій ішлося про процес виникнення Всесвіту, зірок, планет. Книга була настільки пізнавально-цікавою, що я попросила її на декілька днів, щоб уважніше перечитати вдома. Він погодився і чекав, поки я не вивчила все, що мені було потрібно з тієї праці.
Відповідальним секретарем ДОО НСПУ тоді був Олексій Вусик – чуйний, уважний, доброзичливий. Я вже працювала у с. Військовому, потребувала спілкування, то ж зустрічі з письменниками були для мене на вагу золота, особливо з Віктором Васильовичем. Вислухає, порадить. Пообіцяє і виконає.
До своєї творчості, як і до творів колег, ставився вимогливо, навіть прискіпливо. «Талант потребує праці, – говорив він, – постійної праці, постійного руху у власному розвитку».
Втішно, що ім’я письменника Віктора Савченка відоме далеко за межами України, а його твори перекладалися кількома мовами.
Олеся Омельченко, НСПУ
