У косівському видавництві «Писаний камінь» вийшов друком ювілейний – тридцятий – випуск літературно-музичного альманаху «Джерельні дзвони». Засновниця й упорядниця альманаху – літераторка Марія Боєчко із Ковалівки на Коломийщині, котра написала передмову і післямову до видання і яку вважаю подвижницею української мови й українського письменства.
Втім, слова «подвижниця» замало, щоб передати ту повагу, яку відчуваю до цієї незламної духом жінки. У передмові «З вірою у перемогу» вона пише: «В альманасі «Джерельні дзвони» об’єдналися в одну творчу родину постійні автори проєкту, а також члени Спілки літераторів Коломиї «Суцвіття», літературного об’єднання «Космацький едельвейс», «Березівські літературні посиденьки», які створила ще за життя вчителька і поетеса, рідна сестра Івана Малковича – Людмила Малкович, та поети закордоння. В альманасі друкують свої твори як домогосподарки, так і викладачі ВНЗ й учителі, лікарі й художники, священники та емігранти. Мають «зелене світло» в літературну творчість і молоді таланти. Багато хто з авторів саме завдяки «Джерельним дзвонам» став відомим у літературних колах, видав свої книжки. Головною думкою ювілейного альманаху є найболючіша тема сьогодення – повномасштабна війна путінської росії проти України…»
До 30-го видання «Джерельних дзвонів» увійшли здебільшого поезії, а також деякі взірці малої прози, публіцистики, пісенні твори з нотами – майже восьми десятків письменників головно з Коломийщини і Косівщини. Стрижнева тематика творів – реалії війни з російськими загарбниками. Образно кажучи, ювілейні «Джерельні дзвони» – це і скорботні дзвони-перебори, і набатні дзвони на сполох у часі біди, яка понад десять років тому постукала в двері України, та передовсім ювілейний літературно-музичний альманах – то благовісні дзвони перемоги. В ексклюзивному коментарі «Галичині» Марія БОЄЧКО наголосила:
– Я редагувала всі випуски альманаху, крім першого. А перший – малесенький, на сорок вісім сторінок, – набирала й редагувала Валентина Близнюк, теперішня редакторка «Вільного голосу» у Коломиї. До 2018 року тексти набирали мені то внучка, то світлої пам’яті інспектор коломийського райвно Ярема Гриньовський. Сусідка порадила мені самій навчитися працювати з комп’ютером. Так я і зробила. Відтоді все роблю самотужки – через хворобу набираю тексти на планшеті одним пальцем і редагую.
– А коли вперше заграли «Джерельні дзвони» з Ковалівки?
– 28 липня 2001 року. У той день якраз відбувалася презентація моєї поетичної збірки «Спалах серця», яку організував хор «Просвіти» нашого Будинку культури у Ковалівці. Я подумала, що, крім мене, у нашому селі чимало талановитих людей і треба їх творчість популяризувати. Того самого дня я запросила до себе додому шістьох ковалівських письменниць. Тож і в першому, й у другому випусках «Джерельних дзвонів» було всього по шестеро авторів. А вже у третьому альманасі були письменники з Мишина, Стопчатова та інших навколишніх сіл. А тепер у випусках защораз представляємо не менше семидесяти літераторів – з Коломийщини, Косівщини, Надвірнянщини, Верховинщини, Калущини, а також із Полтавської, Хмельницької, Вінницької областей, Києва. На сьогодні я вже закінчую 32-й випуск альманаху. І перша моя поміч – то мій чоловік Іван, а ще Бог посилає добрих друзів.
– А у чому особливість ювілейних – тридцятих – «Джерельних дзвонів»?
– У цьому випуску, по-перше, представлено багато відомих людей, а по-друге, об’єднує всіх авторів велика любов до України і рідної української мови. А наскрізною темою проходять воєнні мотиви. Такі творчі проєкти нам сьогодні дуже потрібні. Ви не чуєте, що каже москаль? Де, мовляв, їхня мова закінчується, там і їх батьківщина закінчується. Є Українська держава, в якій повинна бути єдина державна українська мова. І жодної іншої державної. Коли мігрують за кордон наші українці, то притьмом навчаються німецької, польської, англійської, румунської, чеської чи інших мов. А своєї не можуть навчитися? Мене дуже засмучує, коли до нас приїжджають у село втікачі від війни і навіть не намагаються спілкуватися українською. Хочеш жити в Україні? Поважай Україну, люби Україну і спілкуйся українською…
«Джерельні дзвони» під редакторською опікою Марії Боєчко віддавна стали кузнею самобутніх письменницьких талантів. Ось лише кілька «джерельних» рядків із 30-го випуску альманаху:
Заховай мене, зимо, в тумани,
Я до краплі у них розчинюся,
Може, так мене біль не дістане,
Той, якого ще досі боюся.
Познайом мене, зимо, з вітрами,
Хай мечем мою душу прошиють,
Як заплачу гіркими сльозами,
То вони хай зі мною завиють.
Намалюй мені, зимо, дорогу,
Хай мене поведе, куди треба,
Засип, зимо, снігами тривогу,
Її хочу прогнати від себе.
Постели мені, зимо, перину,
Щоб заснути, забути, забутись.
Лиш не вбий в мені, зимо, людину,
Бо так легко у злобі спіткнутись…
(Уляна Ющак, с. Сопів Коломийського району).
Або:
Так холодно, і знову в темну ніч
Пливе повільно вже дозрілий вечір.
Чому цей світ зіткали з протиріч?
Лягло питання тягарем на плечі.
Крізь грім гармат і дикий свист ракет
Живемо ми, бо щось комусь замало,
І я вам скажу, це не є секрет,
Собі таке життя не вибирали.
Від смутку попеліє в жилах кров,
Не знаю, чи засну, лягаю спати,
В своєму серці лишу лиш любов,
А все відпущу, хай іде гуляти.
(Оксана Клим’юк, с. Нижній Березів Косівського району).
У структурі ювілейного випуску «Джерельних дзвонів», проілюстрованому документальними світлинами з життя засновників, видавців і представників митецької спільноти різних років, сім основних розділів: «Джерельні дзвони», «Спілка літераторів Коломиї «Суцвіття», «Літературне об’єднання «Космацький едельвейс», «Березівське об’єднання «Літературні посиденьки», «Емігрантська поезія», «Нові імена в «ДД-З0» та «Музична скринька».