Григорію Порфировичу Кочуру — 118! Видатна постать української культури, єдиний перекладач — лауреат (Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка), талановитий літературознавець і перекладознавець, науковець і педагог, він попри страшні, тяжкі літа репресій, каторги і заборони друкуватись — вивершив і унікальні авторські антології поетичних перекладів (посмертне »Третє відлуння» вразить кожного читача), і цінні праці з історії, теорії та практики художнього перекладу (два томи »Література та переклад» — незамінні для кожного історика літератури), а ще ж гуртував і наснажував перекладачів, опікувався поширенням української літератури за кордоном… Цього дня втішно вітати нового лауреата Премії імені Григорія Кочура — знаного перекладача Олега Жупанського за переклад збірки »Сльози Вітчизни» Андреаса Ґріфіуса. Також спеціальним дипломом відзначено навчальний посібник »Мистецтво перекладу» відомого науковця, доцента (Навчально-науковий інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка) Віталія Радчука. Спасибі (Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти) за злагоджену роботу, а журі — за одностайне рішення. Нагороди Міністерство культури України планує вручити у грудні на урочистому заході з іншими мистецькими преміями.
https://arts.gov.ua/ogoloshuyemo-imya-laureata-premiyi…
Григорія Порфировича також ушановують в Ірпені за доброю традицією, з ініціативи Марії Леонідівни Кочур, за підтримки Ірпінської міської ради (Євгенія Антонюк), »Товариства Відважних» (Петро Щербина) та (Національна спілка письменників України НСПУ). Дякую за літа спільних справ, зокрема за Міжнародний фестиваль письменників-перекладачів імені Григорія Кочура, який гуртував знакових зарубіжних авторів на підтримку України, і це в час повномасштабного вторгнення виявилося надзвичайно важливим. Через об’єктивні обставини не можу бути з вами фізично, але душею — цілком, тож неодмінно продовжимо. Працюємо далі, тримаймося Світла.