ЯК ГРІМ ІЗ ЗИМОВОГО НЕБА:
НЕ СТАЛО ІВАНА СОЙКА
7 лютого в Києві на 74-му році життя ще однією жертвою пандемії COVID-19 несподівано став доцент Київського університету Іван Сойко. Здавалося, що після пережитої ним восени 2020-го коронавірусної хвороби все буде добре, та згодом настали постковідні ускладнення.
Сойко Іван Васильович (18 жовтня 1947, с. Шкроботівка Шумського району Тернопільської області – 7 лютого 2021, м. Київ) — видатний український германіст, педагог, перекладознавець, лексикограф, синхронний і письмовий перекладач з німецької мови, викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка (доцент кафедри германської філології), кандидат філологічних наук. 1970 р. закінчив факультет іноземних мов (перекладацьке відділення) Київського державного університету імені Тараса Шевченка. В 1976–1979 навчався в аспірантурі Лейпцизького університету. За плечима в Івана Васильовича було понад 40 років педагогічного стажу. Із 1973 р. викладав німецьку мову в Київському університеті. З 1985 до 2002 – доцент кафедри німецької (згодом – германської філології). З жовтня 2002 до червня 2010 був завідувачем кафедри германської філології, з 2010 – доцент кафедри германської філології, а з 2016 – доцент кафедри германської філології та перекладу.
Кандидатська дисертація «Satzmodelle mit nichtrealisierter syntaktischer Valenz in der deutschen und ukrainischen gesprochenen Sprache» («Моделі речень з нереалізованою синтаксичною валентністю в німецькому та українському розмовному мовленні») (1979, науковий керівник — проф. Ґ. Гельбіґ).
Наукові інтереси І. В. Сойка були розмаїті: теорія валентності, контрастивна лінгвістика, перекладознавство, фахові мови, правнича лінгвістика, проблеми перекладу юридичних текстів, термінографія. Автор 56 друкованих праць. Підготував 8 кандидатів наук.
Разом з Бернхардом Шлоером уклав «Німецько-українсько-російський коментований словник з адміністративного права» (К., 2003). У співавторстві переклав українською працю Ебергарда Шмідта-Ассманна «Загальне адміністративне право як ідея врегулювання. Основні засади та завдання систематики адміністративного права» (К., 2009).
Працював у художньому перекладі. Переклав німецькою мовою низку казок Івана Франка. Знані також його українські переклади прози Стефана Цвейга і повісті-казки для дітей «Дракон Мартін» Гельмута Ценкера.
Як перекладач забезпечував послідовний та синхронний переклад у рамках численних проєктів Федерального уряду Німеччини, Ради Європи, Європейського Союзу та під час офіційних переговорів на урядовому рівні. У 2010 р. нагороджений Федеральним Президентом Німеччини високою державною відзнакою — Кавалерським Хрестом «Орден за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (Bundesverdienstkreuz).
Ветеран народної хорової капели «Дніпро» Київського університету ім. Тараса Шевченка.
Перекладацька й філологічна спільноти, колишні студенти Івана Васильовича, його колеги й друзі боляче сприймають новину про дочасний і трагічний відхід Сойка у засвіти. Та найболючіше відчувати його перехід за межу найближчій рідні – дружині Наталі, синові Ярославу та ін.
Співчуваємо!
Мир душі Твоїй, Іване, і земля Тобі пухом! Не забудемо!
Сергій Борщевський, Микола Зимомря, Іван Мегела, Сергій Панько, Дмитро Пилипчук, Юрій Попсуєнко, Віталій Радчук, Сергій Сингаївський, Петро Таращук, Анатолій Чердаклі, Дмитро Чистяк, Володимир Шелест, Юрій Ковбасенко