In memoriam. Микола Рябий

882

Література була його Життям

Провели у Вічність велику Людину. Великого Українця, для якого Література була Життям, а Україна — Любов`ю…

Коли йде у Вічність письменник, його місце завжди займає інший літератор, і так Спілка оновлюється і живе… Місце Миколи РЯБОГО у літературі довго залишатиметься вільним, бо не маємо такого іншого літератора, хто б своїм талантом міг зрівнятися з ним…

Микола Рябий був Титаном, Велетом у Літературі. Він прожив дуже нелегке життя, більшу частину його більшовицькі можновладці називали…націоналістом, петлюрівцем, махновцем, «бандьорою»…За що?!.. Невже за те, що Рябий хотів, щоб народ наш жив краще, багатше, щоб знав свою історію і пишався нею?!.. Чи все-таки за те, що він першим з українських письменників, ще у комуністичну добу, написав роман про героїзм і трагедію українців під Крутами, про Січових Стрільців і Українську Народну Республіку?!.. І назвав його «Ще не вмерла Україна»!..

Якби скласти усі тиражі його виданих книжок, то вийде більше ОДНОГО МІЛЬЙОНА примірників! А це — ЗОЛОТИЙ ПИСЬМЕННИК!

Якби він жив десь у Європі чи Америці, то, напевно, став би справжнім мільйонером! А він жив у своїй любій серцю Україні і нікуди навіть не думав виїжджати. Він став тут «горіховим мільйонером», так жартома називав себе сам. Бо Рябий не був би Рябим, якби не розділяв долю свого народу у найтрагічніші часи. Пригадуєте, коли у кожного з нас у кишенях лежали ті паперові мільйони, майже нічого не варті?! І Рябий тоді, замість відпочивати на лаврах, обвішавшись торбами з горіхами, поїхав їх продавати до Львова, щоб заробити грошей на хату для старенької матері, нехай би хоча б остаток життя пожила по-людськи…

Господь щедро обдарував Миколу Олександровича талантами писати, виголошувати промови, співати, класти каміння і тесати дерево… Хату для матері він збудував у своєму Заболотному Крижопільського району майже самотужки, від підмурка до «конька», бо умів і мурувати, і теслярувати…

Шкода мені, що студенти-історики наших вузів так і не почули цікавих лекцій народного професора, ба навіть народного академіка про Січових Стрільців і той час Української Народної Республіки, коли Вінниця ТРИЧІ, нехай і тимчасово, ставала СТОЛИЦЕЮ. Жоден професор не розповість таких захоплюючих історій про націорнально-визвольний рух 20-х років минулого століття, присмачених ще й стрілецькими піснями у виконанні Миколи Олександровича, а він знав їх десятки і сотні…

Миколу Рябого відспівували у Вінницькому храмі «Всіх скорботних радість» Православної Церкви України, прихожанином якої він був довгі роки. Митрополиту Вінницькому і Брацлавському Роману співслужили отці Сергій і Олег.

Від Вінницької облдержадміністрації співчували начальник управління культури Ольга ДЕРНОВА і працівний краєзнавчого музею Михайло ПОТУПЧИК. Від Українського Козацтва — Володимир ВОЛОВОДЮК з товариством.

Від письменників були Вадим Вітковський, Михайло КАМЕНЮК, Віктор МЕЛЬНИК, Анатолій ПОДОЛИННИЙ, Віктор ЦИМБАЛ, Світлана ТРАВНЕВА.

Від журналістів — Василь ПАЛАМАРЧУК, Омелян КОСТКО і Олександр ГОРДІЄВИЧ…

Від краєзнавців України — професор і академік Сергій ГАЛЬЧАК…

Від учасників першої російсько-української війни Світлана БЕВЗ з чоловіком Сергієм…

Зі старих друзів Рябого можна було бачити народного депутата України, колишнього голову облдержадміністрації Миколу МЕЛЬНИКА і сина легендарного бандуриста Володимира ПЕРЕПЕЛЮКА Тараса ПЕРЕПЕЛЮКА, з яким Микола Олександрович любив співати стрілецькі пісні…

З великим кошиком квітів приїхали земляки Рябого з Крижопільського району, щоб провести в останній шлях свого геніального земляка.

Поховали Рябого на цвинтарі Сабарова, у почесному кварталі…

І що далі?

Далі будуть:

…щорічна літературна премія імені Миколи Рябого за кращий твір на історичну тему;

…публікація у журналі «Вінницький край» розділів недописаного роману Миколи Рябого «Бомбас-с» про першу російсько-українську війну;

…новий сорт винограду «Микола Рябий», виведений письменником-селекціонером Миколою ЗАВАЛЬНИМ, з Крижополя;

…звернення до міської влади назвати вулицю, де жив Рябий, його іменем;

…до 30-річчя відновлення Державної Незалежності України вийде коштом обласного бюджету, при підтримці департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю ОДА (С.М. Василюк), міської влади і відомих вінничан подарункове видання книги «ВІННИЦЯ-СТОЛИЦЯ», написаної у співавторстві з Вадимом Вітковським, ілюстрованої фотознімками дореволюційної Вінниці й сучасної авторства Олександра ГОРДІЄВИЧА…

Пам`ять про відомого майстра слова, славетного романіста житиме вічно!

Видавничий Дім «Моя Вінниччина»

попередня статтяЗ Новим роком і Різдвом Христовим!
наступна статтяЩо почитати на свята: рекомендації міністра культури