Письменник із Кременця Віктор Янкевич несе військову службу в 44-й окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола. На війні чоловік не припиняє занять спортом.
Як облаштував спортзал просто неба розповів Суспільному.
Ще до війни Віктор відвідував тренажерний зал шість разів на тиждень, займався щоразу по дві години.
— Займаюся цим уже вісім років для себе, для свого здоров’я, щоб покращити фізичну форму, силу, витривалість. За харчуванням до війни я також стежив. Не ідеально, бо все ж часом хотілося потішити себе бургером чи ковбасою. Коли розпочалася війна й 24 лютого зранку я прийшов у військкомат, то не думав про спорт, думав про захист Батьківщини від окупантів. Але минуло трохи часу і я зрозумів, що навіть в цих умовах треба працювати над собою. Тепер не тільки для себе, але й для того, щоб могти вчасно, швидко і якісно виконати поставлені задачі.
Почав шукати альтернативу тренажерному залу.
— Спочатку ніяких гантель не було і я шукав альтернативу залу, бо я звик до усякого залізяччя. У першому місці, де ми дислокувалися, було багато деревини — зруби великі й малі. Я склав собі графік і почав працювати. Підтягувався на гілці дерева, віджимався, більші колоди використовував для станової тяги, а менші на біцепс. Шукав заміну брусів. Так і займався в цьому спортзалі просто неба. В іншому місці був і турнік, і бруси. Стало легше. Тоді були певні переміщення і я потрапив у розрахунок, де хлопці теж займаються спортом.
А тепер до вправ додав ще й бігові заняття.
— Тепер, за можливості, бігаю 5-7 кілометрів у день. У нас була чорна довга і туга резинка, яку можна було зачепити за дерево і займатися на різні групи м’язів залежно від фантазії. А ще ми знайшли велике поліно й працювали на біцепс. І я таки замовив гантелі, нехай будуть, тут не завадять. Це всім сподобалося. Ось так серед лісу ми з хлопцями й організували тренажерний зал просто неба. Стару лавку використовуємо для горизонтального жиму, дошку з підпорою для жиму в нахилі. А гантелями, як виявилося, можна робити все. І станову тягу, і плечі, й спину, й груди та біцепс з тріцепсом. Оці, здавалося б, звичайні заняття спортом дозволяють і мені, й хлопцям дещо відволіктися. Приділити час собі, вдосконалитися, стати кращими, міцнішими. Ми повинні тримати себе у формі.
Каже, що тепер намагається працювати над фізичною формою щодня.
— Намагаюся, але це залежить від різних чинників. Ми багато працюємо на вдосконалення інших навичок, які спрямовані на військову справу та перемогу. Зранку пробіжка о шостій, а ввечері – залізо. Інші військові ставляться до цього з розумінням, а дехто й приєднується. Наприклад, зараз я треную одного хлопця, він сам попросився, і це просто супер.
А у творчому доробку письменника Віктора Янкевича – сім друкованих видань: два романи та п’ять детективів.
Ірина Моргун