Емський указ царя Александра ІІ точно не став причиною його наглої смерті від бомби народовольців: у них було достатньо інших причин, а розплата за утиски української мови аж ніяк не належала до їхніх пріоритетів. Указ натомість причинився до цілого ряду інших наслідків, переважна більшість яких такої віддаленої дії, що з ними доводиться мати діло й сьогодні. Доведеться, на жаль, і завтра.
До речі, завтра в Емського указу чергова, 144-та річниця. Я про це, можливо, й не згадав би, якби цими днями не надумав заінсталювати Opera. Ще один резервний бравзер ніяк не зашкодить.
Якщо ви заінсталювали Opera, перебуваючи в Україні, то ви нікуди не подінетеся від Яндекса. Тепер уже і я це знаю. Замість нормального американського Google на експрес-панелі зухвало паношився згаданий російський продукт. Споконвіку і принципово оминаючи десятою дорогою все, що належить до .RU, я спершу почувся дещо зачепленим, чому ніхто не спитав моєї згоди. Тобто чому мене позбавляють вибору. Другою реакцією було: «Ну зараз я тебе!..»
Але замінити осоружний Яндекс на прийнятний Google знаними дотепер способами ніяк не вдавалося. Виглядало на те, що Opera ви берете лише в нерозривному пакеті з Яндексом. З якого дива норвезькі виробники так цінують прив’язаність саме до росіян, лишалося загадкою. Очевидним стало інше: не хочеш Яндекса – відмовляйся від Opera.
В інтернеті ви доволі швидко знайдете підказку, як це обдурити. Я й не сподівався, що на мій запит «позбутися яндекс в опера» миттєво отримаю аж такий каскад практичних відповідей. Рушивши крок у крок за одним із порадників, я на хвилинку відчув себе невизнаним програмістом. Усередині теки Opera Software була Opera Stable, де слід було розшукати файл Local State – у ньому й засіла кощієва смерть. Але щоб вона уможливилася, ви мусите власноруч змінити запис: у показниках «country» та «country_from_server», де ви побачите UA (Україна), введіть замість батьківщини, наприклад, US (Сполучені Штати). Таким і збережіть цей файл. Усе. Запускайте Opera – і на експрес-панелі ніякого російського Яндекса, а нормальний Google. Із невизнаного програміста я став комп’ютерним генієм.
Щоб закріпити цей статус, я так увійшов у смак, що тут-таки проробив ще кілька експериментів із тим самим записом у файлі Local State. Так, я замінив US на RU (Росія) – й очікувано знову отримав на панелі Яндекс. Тоді я замінив RU на DE (Німеччина) – і в мене знову вискочив Google. Зайво розказувати, що коли замість DE я вписав BY (Білорусь), то це ще раз неминуче притягло Яндекс. Усе ясно, вирішив я й, остаточно вписавши US, експеримент зупинив.
Який із нього висновок?
Щоб відірватися від Росії й російського – навіть у такій дрібниці, як поведінка якогось там інтернет-бравзера у вашому комп’ютері, – потрібно докласти зусиль. Якщо за нас вирішено, що UA = RU, себто «какаяразніца», то це не слід приймати як раз і назавжди об’явлену даність – навпаки, слід чинити опір. Ніякі умовні норвежці для нас цього не зроблять – треба саменьким. Можна у спосіб диверсійно-партизанський, віртуально покинувши батьківщину й віртуально ж переселившися з UA до US, DE, UK чи навіть PL. Це вирішить вашу особисту проблему, але, на жаль, не вирішить її в цілому. Об’єктивно UA залишатиметься в зоні RU (а Україна в «русском мире») – й не тільки в очах норвезьких виробників комп’ютерних програм. І триватиме це принаймні так довго, допоки діє Емський указ, підписаний царем Александром ІІ на німецькому курорті Бад-Емс наприкінці травня 1876 року.
А він хіба все ще діє?
Так, попри весь історичний фактаж і юридичну реальність, які начебто вже сто з гаком років як той царський папір скасували, іноді все ж закрадається враження, ніби десь там, усередині кожного нашого Я, він засів таким собі невідчіпним Яндексом, цупко тримаючи нас і нині у своєму ВКонтакте, «пресекая украинофильскую пропаганду» і «воспрещая малорусское наречие». Його, Емського указу, фактичне скасування неможливе без зміни всередині нас, як неможливе будь-яке зцілення без відмови від бодай однієї шкідливої звички. Росія й російське – це наша дуже шкідлива звичка, від якої дуже варто відмовитися.
Шкідливі звички переважно належать до найприємніших, я згоден. У кожному разі їх тяжко й болісно позбуватися. Але ця така, що або ми її, або вона нас. І краще, щоб ми її.
Почати можна вже завтра, в саму річницю – щоб символічніше. В день, коли цар у поті чола, вдумливо допрацьовував накиданий київськими розробниками документ, кропітливо формулюючи останні доповнення, намагаючись не випустити абсолютно нічого, щоб не лишити наречию жодної лазівки, жодної шпаринки для виживання, нарощуючи через кому список заборон, перетворюючи його на нескінченно довгі синонімічні ряди і тріумфальним розчерком монаршого пера підписуючи історичний вирок смерті нашому майбутньому.
Всупереч його волі воно все одно настало, й це зобов’язує.
Юрій Андрухович
29.05.2020