Кінець непростого 2020 року приніс нам добрі новини: Український культурний фонд високо оцінив нашу заявку на інституційну підтримку й надав газеті грант у розмірі 300 тис. гривень
Газета набрала 111 із 125 можливих балів, посівши третє місце в підсумковому рейтингу УКФ у відповідному лоті й обігнавши навіть таку надпотужну україноцентричну інституцію, як мережа книгарень «Є». Таким чином, ми отримали не просто прохідний бал, а одну з найвищих експертних оцінок.
Такий блискучий результат став наслідком злагодженої роботи редакції, а також суворого й скрупульозного добору експертної комісії, яка оцінювала як загальний бекграунд видання, так і його досягнення протягом останніх двох років.
Ми пишаємося цим досягненням: високе експертне визнання довело, що навіть в умовах тотальної кризи редакції газети вдається виробляти якісний і конкурентний культурний продукт, проводити змістовні спецпроєкти та сприяти репутаційному й інституційному зростанню видання. Така оцінка також є компліментом нашій автурі й читачам.
Вдячність. Користуючись нагодою, ми хочемо подякувати Українському культурному фонду та особисто Юлії Федів за прозору і відповідальну роботу. УКФ став символом постреволюційної культурної реформації й пропонує дієву методику роботи з грантоотримувачами. Разом з іншими постреволюційними флагманами — Українським Інститутом Книги, Українським інститутом, Національним центром Олександра Довженка — він формує обличчя української сучасності. До того ж усі ці інституції розвиваються у єдиному фарватері зі світовими культурним рухом.
Відкрита конкурсна система і експертна оцінка роблять добір прозорим і неангажованим. Гранти стимулюють культурні інституції розвиватися динамічно: не просто пасивно освоювати бюджетні кошти, а й створювати інноваційні культурні продукти, конкурентні проєкти й нові робочі місця. Віримо, що УКФ стане тим ракетоносієм, що виведе українську культуру на орбіту міжнародного визнання.
Ми переконалися, що в основі діяльності УКФ лежить ефективний, апробований європейським досвідом культурний менеджмент. Фонд органічно раціоналізує розподіл коштів відповідно до чіткої стратегії й незалежного експертного аналізу, а не волі окремих чиновників.
Як редакція, що стала грантоотримувачем, можемо відповідально сказати: в основі пасивного обурення окремих критиків фонду, як правило, лежить елементарне небажання освоювати основи ефективного менеджменту, а також ворожість до сучасного культурного вокабуляру. За таким удаваним традиціоналізмом ховається пасивне критиканство, небажання вчитися, неоколоніальні комплекси й інфантилізм.
Віримо, що логіка часу і здоровий глузд зламає цю посттоталітарну оптику. Адже альтернативи просто не існує. Рушіями культури у світі є гранти й стипендії.
За нашу і вашу свободу. Парадоксально, але, борючись за інтереси газети й письменницької громади, ми також лобіюємо широкі інтереси всієї культурної спільноти. Наведемо тільки один промовистий епізод.
Одна із головних запорук інституційної респектабельності видання — це системна передплата газети бібліотекам України. Нині в безпосередній компетенції Міністерства культури перебувають усього кілька бібліотек. Натомість повноваження закупівлі нових видань для десятків тисяч бібліотек по всій Україні цілковито делеговані Інституту книги.
Під час тривалих перемовин із керівництвом Інституту книги його очільниця Олександра Коваль висловила готовність ініціювати системну передплату газети для бібліотек. Але на заваді стало недолуге законодавство. Незважаючи на те, що кошти на передплату наявні, закон забороняє здійснювати передплату періодичних видань. Іншими словами, на нашому шляху знову виросли неприступні бюрократичні бастіони.
Незважаючи на обставини, ми не склали руки й вирішили діяти через наших агентів впливу в парламенті: групу законотворців, які нині працюють над тим, щоб змінити закон і цим самим дати зелене світло масштабній передплаті — не лише «ЛУ», а й інших статусних видань. Чи буде наша ініціатива успішною — покаже час. Але вже сам факт проведення консультацій і декларації намірів на парламентському рівні дуже красномовний.
На редакційну пошту за останній рік надійшла щонайменше сотня звернень від різних бібліотек України з проханням подарувати річну передплату «ЛУ». На превеликий жаль, ми не можемо задовольнити ці запити. Проте віримо, що спільними зусиллями невдовзі передплата стане системною.
Пандемія. 2020 рік став одним із найважчих років у новітній історії Україні. Особливо для культурної галузі. Перші коронавірусні місяці показали всю її крихкість й інституційну нестабільність: одна за одною закривалися газети з багатолітньою історією, а навіть найуспішніші комерційні платформи та сайти припинили продукувати свій контент. Перша пандемічна хвиля прокотилася, залишаючи за собою кладовище збанкрутілих видань.
Важким ударом для нашої газети стало закриття усіх мереж книгорозповсюдження. Пандемія позбавила нас значних коштів від реалізації часопису у великих книжкових і пресових мережах, зокрема «Буква» і «Союздрук». Крім того, карантинні обмеження змусили нас скасувати більшість запланованих публічних акцій і презентацій. Виникла суттєва заборгованість із заробітної плати. Ми згорнули низку проєктів, які планували здійснити спільно з партнерськими організаціями (серед них — автопробіг місцями Нестора Махна, проведення літературних толок тощо).
Однак найдошкульнішим ударом стало те, що перші місяці пандемії зірвали наші зустрічі з потенційними меценатами та благодійники, як із середовища політикуму, так і з бізнесу. А підготовка до деяких із них тривала місяцями…
Лиш боротись — значить жить. Не буде перебільшенням стверджувати, що порятунок «Літературної України» є справою честі для її редакції. Керувати збитковим підприємством у часи перманентної фінансової турбулентності дуже непросто. У деякому смислі ми робимо неможливе. Коштів від передплати газети вистачає всього на три місяці функціонування редакції. Щоб часопис не припинив існування, головному редакторові доводиться з року в рік самотужки знаходити понад 600 тис. гривень. Вдумайтеся у цю цифру. Уявіть, скільки енергії та моральних ресурсів витрачається на зустрічі й перемовини з меценатами, листування та заклики до донаторської підтримки, роботу з представниками депутатського корпусу й бізнесу тощо.
У 2020 році, коли цілі країни й континенти закрилися на карантин, ми зосередилися на роботі з українськими та закордонними грантодавчими інституціями. Ця тривала і напружена робота принесла перший результат: 25 листопада 2020 року «Літературна Україна» виграла грант на суму 300 тис. гривень і підписала відповідну угоду з Українським культурним фондом.
Ці кошти перекриють левову частку дефіциту газетного бюджету за 2020 рік і допоможуть нам вступити у 2021 рік без хронічних боргових зобов’язань. Ми навіть зможемо дозволити собі короткий перепочинок — вдихнути й видихнути — перш ніж із новим запалом взятися за нашу роботу: пропагування культури читання й освоєння світового культурного ландшафту.
***
…Незважаючи на кризовий 2020 рік, спільними зусиллями нам вдалося реалізували низку важливих проєктів, які стали етапними подіями в історії часопису. Кінець року — ідеальний час для підбивання підсумків. Тому коротко розкажемо про кожний із них.
Новий сайт. Етапною подією в історії «Літературної України« став запуск літературно-критичного сайту часопису: https://litukraina.com.ua/ Інтернет-ресурс має на меті ширше репрезентувати творчий доробок наших авторів і ефективніше здійснювати нашу історичну місію — пропагувати мистецтво вдумливого читання та культуру інтелектуального діалогу. Поглиблення нашої присутності в публічному просторі сприяє утвердженню репутації «ЛУ» як сучасної відкритої платформи для письменників, читачів, критиків і видавців. Щодня сайт відвідує кілька сотень користувачів (без залучення реклами у ФБ та Інстаграмі, яка поки що у наших планах). Середній показник відвідуваності за тиждень — понад 4000 тисячі осіб. Левова частина аудиторії — з України, близько 16% — користувачі зі США, 11 — із Німеччини, 7 — зі Словаччини та 4 — з Росії, по 3% з Франції, Бразилії й Австралії.
Спецпроєкти. Незважаючи на пандемію, «Літературна Україна» реалізувала низку культурно-просвітницьких проєктів. Серед останніх — «Укрліт радянської доби» та «Цвинтар забутих письменників» (проєкт, присвячений позаофіційній культурі пізньої радянської ери) — спільно з видавництвом «Ярославів Вал». За підсумками проєкту планується видання антології.
Спільно з Інститутом літератури ми реалізовуємо проєкт «Архіви diaспори», який має на меті ознайомити читача з маловідомими сторінками життя української еміграції
У колаборації із журналом «Кіно-Театр» ми опублікували серію унікальних матеріалів під спільною назвою «Голлівуд на березі Чорного моря», присвячених діяльності ВУФКУ і, ширше, українському кіно 1920-х років
На сьогодні в портфоліо видавничого центру «ЛУ» — понад 50 книг. Серед останніх проєктів — видання збірки поезії відомого поета і кінорежисера Станіслава Чернілевського Silent form і збірки аналітичної публіцистики «Ознаки епохи» Героя України Володимира Матвієнка. Остання книжка вийшла рекордним для сучасного книжкового ринку накладом понад 10 тис. примірників.
Співпраця. Ми щодня працюємо над тим, щоб знайомити наших читачів з найкращими зразками світової літературної традиції. Саме тому тісно співпрацюємо з видавництвами «Дух і літера», «Ярославів вал», «Нора-Друк», «Книги-XXI», журналом «Кіно-Театр» й іншими виданнями. Ми активно друкуємо ексклюзивні уривки з нових книг і знакових гуманітарних досліджень — від Карла Шльогеля до Луїзи Глюк.
Найближчим часом «ЛУ» планує підписання трьох угод про стратегічну співпрацю з Малою академією наук, Національним інформаційним агентством «Укрінформ», Центральним державним архівом-музеєм літератури і мистецтва.
За спільної ініціативи Богдана Червака і Сергія Куліди Державний комітет телебачення і радіомовлення України надіслав листи всім головам обласних держадміністрацій із проханням забезпечити системну передплату «Літературної України» як видання, що відіграє виняткову роль в українській культурі. Зі схожою ініціативою тривають перемовини зі Світовим конгресом українців.
Нині «ЛУ» підтримує продуктивні партнерські відносини з Міжнародним університетом «Україна», фундацією імені Корсаків, «Лігою українських меценатів», Союзом українок Австралії й окремими представниками влади на місцях.
Благодійність. Пандемія нагадала нам про важливість людяності й солідарності. У кризові часи ми не лише просимо підтримки, а й охоче надаємо свою. Газета «Літературна Україна» виступила інформаційним партнером благодійного проєкту «Ранкова книготерапія», який провело видавництво «Ранок» за підтримку УКФ. Підсумком проєкту стало проведення низки літературно-мистецьких заходів (презентацій дитячих книжок, зустрічей із читачами тощо) для онкохворих дітей.
Ми намагаємося сприяти суспільній інклюзії. Зокрема, на шпальтах «ЛУ» опубліковано серію матеріалів про дитину війни, чемпіона-плавця Миколу Нижниковського
Газета «Літературна Україна» спільно з партнерськими інституціями організувала збирання і відправлення патріотичної літератури на передову. У результаті цієї акції 1540 книжок і майже 700 періодичних видань для воїнів Збройних сил України було доставлено в зону ООС — у прифронтову Карлівку, що за 20 кілометрів від окупованого Донецька.
Подяка. Шановні читачі й автори! Ми безмежно вдячні вам за апробовану часом довіру до нашого видання, вашу підтримку і навіть вашу конструктивну критику. Незважаючи на всі негації доби, «Літературна Україна» нині є єдиним літературним виданням всеукраїнського масштабу із солідним накладом і авторитетом. Віримо: наші спільні зусилля допоможуть нам не лише подолати кризу, а й визначати обличчя сучасності.
З повагою —
редакція газети «Літературна Україна»