9 жовтня оголосили цьогорічного Нобелівського лавреата з літератури — ним став угорський письменник Ласло Краснагоркаї. Його перемогу прогнозували букмекери.
У Нобелівському комітеті зазначають, що автор дотримується центральноєвропейської літературної традиції, що сягає Франца Кафки й Томаса Бернгарда.
Суспільне Культура розповідає найцікавіше про автора, якого нагородили «за захопливу та далекоглядну творчість, яка посеред апокаліптичного жаху підтверджує силу мистецтва».
Ласло Краснагоркаї народився 1954 року в угорському місті Дьюла — поблизу румунського кордону.
Він здобув фах юриста, а також історика мистецтв — диплом Краснагоркаї був присвячений творчості Шандора Мараї в еміграції.
Крім цього, письменник любить подорожувати: був у Монголії, Китаї, Боснії та Японії, плавав Атлантикою, об’їздив Європу та США.
У 2015-му Краснагоркаї став лавреатом Букерівської премії.
Перший роман — «Сатанинське танго»
Місцевість свого дитинства письменник змалював у своєму першому романі — «Сатанинське танго» (1985), який у 1994-му здобув артхаусну семигодинну екранізацію від режисера Бели Тарра.
У дебютному романі Краснагоркаї дія розгортається в угорському селі на занедбаному колгоспі наприкінці комуністичної епохи. Тамтешні мешканці — бідні, зневірені, покинуті на самих себе. Вони перебувають у стані очікування: щось має статися, але ніхто не знає, що саме — чи то диво, чи то кінець світу. Це тривожне затишшя порушується, коли повертаються двоє чоловіків — Іріміаш і Петріна, яких усі вважали мертвими. Їхня поява сприймається як знак долі: для одних це надія на спасіння, для інших — ознака судного дня. Але обидва — шахраї та маніпулятори. Образ Сатани тут втілюється не буквально через диявола, а через рабську покору, обман і сліпу віру у фальшивих пророків.
За який роман Краснагоркаї отримав Букера
Наступний роман Краснагоркаї «Меланхолія опору» (1989) приніс йому звання «майстра апокаліпсиса» в сучасній літературі. Так автора прозвала американська письменниця Сьюзен Зонтаґ.
За сюжетом, у невеликому угорському містечку посеред Карпат розгортається фантасмагорійна драма про занепад і страх. Вже з перших сторінок читацтво разом із героїнею — місіс Пфлаум — потрапляє у стан тривоги, хаосу й передчуття катастрофи. Ключова подія — прибуття до міста «примарного цирку», головною атракцією якого є туша гігантського кита. Цей символічний образ запускає ланцюг подій, що ведуть до спалаху насильства, вандалізму та руйнування соціального порядку.
Зазначимо, що невдовзі «Меланхолія опору» вийде в українському перекладі — новинку анонсувало видавництво «Комора». Переклад з угорської здійснила Олександра Велешені, а українську обкладинку створила Ілона Сільваші.
Окрім цього, українською можна прочитати есеї з книги «Світ іде». Їх теж переклав Олександр Вешелені.
Книга «Меланхолія опору» Ласло Краснагоркаї. Видавництво «Комора»
Інші твори
У 2006 році вийшов роман «Війна і війна» — і в ньому автор уже вийшов за межі Угорщини. У творі скромний архіваріус на ім’я Корін вирішує здійснити останній вчинок свого життя — вирушити з околиць Будапешта до Нью-Йорка, аби бодай на мить опинитися «в центрі світу». У архівах він знаходить давній епос про воїнів, що повертаються з битви, і прагне зробити цей текст відомим людству.
Роман вирізняється потоковою, безупинною прозою з довгими, закрученими реченнями — це характерна риса стилю Краснагоркаї. Сам письменник переконаний, що «крапка належить Богові», а такі переживання, як кохання, не можна вмістити в короткі фрази.
«Повернення барона Венкгайма» (2016) дещо перегукується з попереднім твором. У ньому йдеться про барона, який після років вигнання в Аргентині повертається до Угорщини, сповнений надії віднайти свою юнацьку любов. Проте його шлях — це трагікомічна подорож з елементами пародії на класичні літературні сюжети.
А от книга «Herscht 07769» продовжує лінію так званих апокаліптичних епосів Краснагоркаї. У сучасному німецькому містечку Тюрингії розгортається тривожна історія, сповнена соціального безладу, вбивств і підпалів. У роман, де неонацизм протиставляється спадщині Йоганна Себастьяна Баха, автор досліджує дихотомічне поєднання насильства й краси.
Східні мотиви творчості Краснагоркаї
Ще один важливий вимір творчості Ласло Краснагоркаї — звернення до культури Сходу. Після абсурдистських і гротескних романів у дусі центральноєвропейської традиції письменник переймає споглядальний і поетичний тон, властивий літературі Китаю та Японії.
У цьому контексті варто згадати його роман «Гора на півночі, озеро на півдні, дороги із заходу, ріка на сході» (2003) — ліричну історію пошуку «саду таємниць», що розгортається на південний схід від міста Кіото.
Це своєрідний вступ до збірки «Сейобо була внизу» (2008), яка складається із сімнадцяти новел, вибудуваних за послідовністю математика Фібоначчі. Книга досліджує роль краси та мистецтва у «світі сліпоти та тимчасовості».
Наскрізний мотив збірки «Сейобо була внизу» — японський міф про богиню Сейобо, берегиню саду, де раз на три тисячі років достигають плоди безсмертя. У книжці цей міф переосмислено як алегорію творчого акту — народження мистецтва. У різних епізодах, що охоплюють різні епохи й культури, автор показує, як виникає шедевр — через тривалу підготовку, майстерність і традицію, або ж через хаос і випадковість. Сам художник зазвичай відсутній у цих історіях: на передньому плані — люди, які стоять поруч із твором, не усвідомлюючи його глибинного сенсу. Так Краснагоркаї показує читачам, що акт творення завжди залишається незбагненним і сакральним.
Позиція Ласло Краснагоркаї щодо російсько-української війни
На третю річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну на сайті The Yale Review вийшло інтерв’ю Ласло Краснагоркаї про цю війну.
У ньому угорський письменник порівняв російсько-українську війну з Першою світовою та зазначив, що його жахає ця ситуація. Він засудив режим президента Віктора Орбана за «нейтралітет», назвавши цю позицію «психіатричним випадком»:
«Як може країна бути нейтральною, коли росіяни вторгаються до сусідньої держави? І хіба вони не вбивають українців уже майже три роки? Що означає «це внутрішня слов’янська справа», як висловився угорський прем’єр?! Як це може бути внутрішньою справою, коли людей убивають? І це говорить керівник країни, яка протягом усієї історії постійно зазнавала вторгнень. Зокрема — від росіян».
Ласло Краснагоркаї. Carlos Alvarez/Getty Images
Також в інтерв’ю згадується нове оповідання Ласло Краснагоркаї «Ангел пролетів над нами» (An Angel Passed Above Us), дія якого розгортається в окопах.
У ньому двоє поранених солдатів обговорюють майбутнє людства — технологічний прогрес, глобалізацію тощо. В контексті війни ця розмова набуває іронічного та трагічного звучання. Контраст між їхніми мріями про «світле завтра» та жахливою реальністю підкреслює абсурдність сучасного світу: люди продовжують говорити про прогрес і гуманізм, навіть коли навколо панує насильство й руйнування.
«Перед моїми очима розгортається брудна, гнила війна. Світ починає звикати до цього. Я не можу звикнути. Я не можу змиритися з тим, що люди вбивають людей. Можливо, я психічно хворий. Все це відбувається в той час, коли в цифровому просторі існує бачення майбутнього, яке обіцяє, що блискавичний розвиток технологій незабаром принесе прекрасний новий світ. Це повне божевілля. Поки вирує війна, яка за своєю суттю належить до ХХ століття, хтось говорить про те, що ми незабаром полетимо на Марс. Сподіваюся, що Путін і його прихильники будуть першими пасажирами», — прокоментував Ласло Краснагоркаї.