Малі епізоди з життя великих. Генрих Гейне

1236
Генріх Гейне на обкладинці журналу "Югенд"

— Читали ви нову брошуру В.? — спитали у Генріха Гейне.

— Ні,відповів поет. — Я читаю лише великі його труди, бажано три, — чотири, — пятитомні. Коли я бачу озеро, море, океанце дух захоплює, проте в чайній ложці я воду не переношу.

* * *

Гейне співробітничав у «Ревю Франсез«, який платив йому франк за рядок. Одного разу його друзі й побратими пера улаштували розкішну вечерю по 50 франків з кожного. Вечеря проминула украй весело. Біля дверей ресторану Гейне зустрів знайомого.

— Здається, ви добре повечеряли, — зауважив той.

— Дорогий мій, ми зїли кожен по пятдесят рядків, — відповів Гейне.

* * *

Напевне, я видаюсь вам занадто нудним, — сказав якось Гейне своєму паризькому другу після нетривалої розмови. — Це тому, що незадовго до вас мене відвідав наш друг Ікс, і ми обмінялися думками.

* * *

— Ти говориш, як пишеш! — вигукнув одного разу Генріх Лаубе, знайомий Гейне.

— Так буває завжди, коли писати ми вже нездатні, — відповів поет.

* * *

Данський поет Еленшлегер читав свою нову трагедію. Читав він кепсько, з усіма характерними для данців перекрученнями німецької мови. Гейне, пожалкувавши, що не зумів ухилитися від запрошення, сказав замість очікуваної похвали:

От уже не думав, що я так гарно розумію поданському.

Підготував  Валентин Шульга

попередня статтяМихайло Веллер. Кожній свашці по ковбасці
наступна статтяКонґрес Українців Канади закликав громаду підтримати кампанію за визнання Голодомору