Марія Дружко. Відстань не знеболює. Із циклу «Ми UA»
332
У межах проєкту «Ми UA» завдяки онлайн-технологіям XXI століття ми маємо нагоду спілкуватися з українськими митцями у різних куточках світу, ближче знайомитися з нашими сучасними письменниками і відновлювати давні творчі контакти. Ось і цього разу у прямий ефір до мене вийшла добра знайома, витончена поетка, піснярка і режисерка Анна Кісельова, що зараз живе в Аргентині. До речі, існує думка: що далі від фронту, то легше переживати війну. А що з цього приводу каже моя співрозмовниця?
«З Харкова я переїхала до чоловіка в Аргентину ще минулого року. Це був запланований переїзд, до якого ми готувалися довго і ретельно. Насправді, коханий не наполягав, аби я переїхала до нього, це було моє свідоме рішення. Мій чоловік – художник. В Аргентині він має власну майстерню, учнів, прихильників. Звісно, я не хотіла позбавляти його всього цього, адже для митця надзвичайно важливим є визнання. Натомість тепер я сумую за рідними, друзями, творчим середовищем, — невесело усміхається. – Хоча від вогню і вибухів мене відділяє екватор і 13 тисяч кілометрів, мені страшенно болять розбомблений Харків, Київ, рідна Донеччина – кожне українське місто! Бо вони — мої!».
Звістка про масоване бомбардування України надійшла до Анни Кісельової саме у день її народження. Анна згадує: «Опівночі 24 лютого чоловік привітав мене, подарував квіти. Я подумала, що нарешті починаю звикати до чужої країни, чужих звичаїв. Аж тут… Між Києвом та Буенос-Айросом часова різниця у шість годин. Отож, коли я задмухувала свічку на торті, перші ракети вже летіли на Харків, Київ, Дніпро, Львів… Просто скажений синхрон! І досі відчуття абсурду і нереальності! Найстрашніше ж те, що я так далеко і нічогісінько не можу зробити! Навіть писати не можу, ніби втратила голос. І хоча над головою тут не шугають ракети, я не відчуваю землі під ногами. Живу у Facebook, слідкуючи за новинами щомиті».
За словами Анни Кісельової, незважаючи на відстань і культурну відмінність, аргентинці активно підтримують Україну: у великих містах відбуваються мітинги і концерти на нашу підтримку. Наприклад, нещодавно симфонічний оркестр разом із хором виконали український гімн. Крім того, в Аргентині також є українська діаспора. І хоча моїй співрозмовниці зустрічалися українці, що живуть в Аргентині 10-15 років, усі вони добре розмовляють українською і навчають своїх дітей рідної мови та культури. Отже, ані відстань, ані час ніколи не знищать Батьківщину в тобі, якщо ти пам’ятаєш, що ти – UA!
