Ми воюємо за власне життя: у ЦРБ «Свічадо» презентували інформаційні проєкти ЗСУ
39
У ЦРБ ЦБС «Свічадо» майор Збройних Сил України Олена Мокренчук презентувала інформаційний проєкт Управління зв’язків із громадськістю Збройних Сил України до 10 роковин російської війни проти України «Хронологія війни».
Також пані майор ‒ військовослужбовиця, журналістка і письменниця представила свої видання: першу книгу серії «Герої моєї країни» «Михайло Драпатий» (2023), повість «Афінка з «Куби» (2019), збірник історій про лисеня «Аліска, фронтова лисичка» (2021) та ін.
На зустріч із пані Оленою до бібліотеки завітали учні 11-х класів ЗЗСО №222 Святошинського району міста Києва. У співбесіді з Ластівкою (позивний Олени Мокренчук) школярі, розглянувши зображення російської медалі «За возвращение Крыма», згадали дату початку російсько-української війни – 20 лютого 2014 року. Ілюструючи розповідь світлинами із власних журналістських / фронтових матеріалів, пані майор розповіла дітям про те, як у 2014 році Україна розгортала сили та засоби, зокрема й добробатівські формування, для захисту від агресії, як ЗСУ висувалися на Схід. Пояснила, чим відрізняються поняття «антитерористична операція» (14.04.2014) й «операція Об’єднаних сил України на Сході» (30.04.2018). Розповіла деталі відбиття широкомасштабної збройної агресії рф силами ЗСУ та іншими підрозділами, що входять до складу Сил оборони України, 24.02.2022 р. Схарактеризувала дії командирів та військових підрозділів, які звільняли від рашистів Київщину, Чернігівщину, Сумщину, Харківщину, Херсон. Відзначила потужну роль бійців Територіальної оборони, особливо у захисті кордону в Сумській та Чернігівській областях. Також Олена Мокренчук розповіла про поточні бойові дії і пояснила: коли ворог зайшов, але ще не закріпився на позиціях, тоді його можна вибити швидше. На Донеччині рашисти «закопалися» дуже серйозно, тому тривають такі тяжкі й затяжні бої.
Завершила пані Олена своє спілкування з молоддю коментарем до світлини, на якій зображено українського бійця з котенятами на руках:
— Чим наші воїни відрізняються від рашистів? Тим, що вони воюють за життя, життя своєї країни, своїх побратимів, своєї родини. І навіть за життя оцих котиків. На знимку – боєць першого автомобіля великої колони, що рухалася на Схід. З висоти кабіни він побачив на дорозі цю малечу, запинив свій великий автомобіль, за ним стала вся колона (!!!): «Бо я їду перший, я ж побачив їх. А хлопці за мною їдуть, і не зупиняться. То можуть же наїхати на котенят!..»
Герої моєї країни: Михайло Драпатий
Книга Олени Мокренчук є першим виданням серії книг, започаткованих у рамках інформаційного проєкту Управління зв’язків із громадськістю Збройних Сил України та Центру досліджень воєнної історії ЗСУ.
У художньо-публіцистичному виданні розповідається про бригадного генерала Михайла Драпатого ‒ народного героя України, повного кавалера Ордену Богдана Хмельницького, одного з визволителів Херсона у 2022 році, героя Маріуполя та учасника Ізваринського прориву влітку 2014 року. Історію народного героя і фахового військовика викладено в авторських нарисах та інтерв’ю з Михайлом Драпатим, який від початку війни мав звання майора, а нині служить як бригадний генерал, командувач одного з оперативно-стратегічних угруповань Збройних Сил України, що бореться за звільнення південних територій України. Розповідь доповнено ілюстративними матеріалами та gr-покликаннями на відео (наприклад, на фільм «Херсонщина, шлях додому»).
Також авторка акцентує найвагоміші висловлювання Михайла Драпатого:
«Людина – ось найвища цінність! Командир найперше має зробити все можливе для збереження життя як військовослужбовців, так і цивільного населення, яке через агресивні дії ворога вимушено опинилося в зоні ведення бойових дій».
«Треба розуміти, що один в полі – не воїн. Потрібна потужна команда, і саме створення такої команди стає моєю найпершою задачею всюди, куди я прибуваю».
«Ми воюємо не «проти росіян», а за власне життя. Це – найголовніше, що мали б усвідомити як українці, так і самі росіяни».
