Михайло Слабошпицький: «Це своєрідний каталізатор…»

1423

Літературна премія імені Івана Корсака: звідки, що, хто і як?

Здається, лише вчора було вперше оголошено про існування літературної премії імені Івана Корсака, а вона вже має свою історію: трьох талановитих лавреатів, три урочистих вручення… Михайле Федотовичу, нагадаймо про витоки премії, за що саме вона вручається?

Коли раптово не стало Івана Корсака, якого смерть забрала на високому творчому злеті (він розповідав мені про кілька задумів нових романів, котрим не судилося здійснитися). Я запропонував синові письменника — відомому луцькому письменнику і меценатові Віктору Івановичу заснувати літературну премію імені Івана Корсака. Син охоче пристав на цю пропозицію, визначивши суму винагороди, котру одержуватиме лауреат премії, — 50 000 грн. Це логічно: премія імені Івана Корсака має своїми засновниками родину письменника та видавництво «Ярославів Вал», де він був постійним автором. У цьому видавництві оприлюднено понад півтора десятка його романів. Цілком логічно і те, що це премія саме за твори історичної прози. За романи й повісті саме з історії України, бо ж Іван Корсак став одним із лідерів українського історичного роману. І найвищі його творчі досягнення — в жанрі історичного роману.

Цікаво, а хто має право номінації на здобуття премії?

У положенні про премію чітко регламентовано: право номінувати на здобуття премії імені Івана Корсака мають обласні організації Національної Спілки письменників України, товариство «Просвіта», а також члени журі премії імені Івана Корсака. Претенденти на здобуття премії інколи не вчитуються в положення про неї й подеколи доходить до курйозних моментів: дехто сам висуває себе. Самі члени журі не можуть номінуватися на здобуття цієї премії.

Утім, ще важливішим є запитання: які підстави для номінації на здобуття премії?

За нашими умовами написаний українською мовою твір з історії України має бути художньо повнокровним і мати розголос після свого оприлюднення окремим виданням. Дехто нас атакує електронним варіантом роману чи повісті. Були випадки, коли намагалися номінувати фрагменти роману, опубліковані в часописі. Але журі в таких випадках було одностайне: тільки видання окремою книгою і тільки справді резонансний твір.

Є люди, які намагаються, щоб усе на світі було тільки по-їхньому. Журі вже зазнало атак такого характеру: мовляв, знову премії для іменитих письменників. А треба б для зовсім молодих, щоб допомогти їм увійти в літературу (так розгнівано написала користувачка ФБ у своєму пості, коментуючи присудження премії Петрові Кралюку, Миколі Суховецькому і Юрієві Винничуку). Але є тут доволі істотна обставина. Премія задумувалася не як грант для початківців, не як відзнака на виріст. Це премія за якість літературного тексту, а не за авторів вік і статус. Нам байдуже, скільки років авторові твору (чи він юний, як Артур Рембо, чи абсолютний патріарх). Ми не переінакшимо положення цієї премії. Так вона задумувалася і так буде й надалі. Премія має не лише підтримати авторів талановитих творів, а й активізувати увагу письменників до історії України. Зайве переконувати в тому, що саме історичні твори сприяють патріотичному вихованню нації. Згадаймо бодай приклад Генрика Сенкевича, який дав розтерзаній і здеморалізованій поразками Польщі твори, що підносили польський дух, польський патріотизм. Навіть коштом пониження й окарикатурювання українців.

Хто є членами журі премії імені І. Корсака? Чи правда, що кожен лавреат премії автоматично стає й членом її журі?

Нинішній склад журі такий. Кандидат медичних наук, доктор економічних наук, відомий підприємець і меценат Віктор Корсак. Михайло Слабошпицький — голова журі. Григорій Гусейнов — заступник голови. Члени журі: Володимир Поліщук, Світлана Короненко, Михайло Ватуляк, щойно введений до складу журі Сергій Козак, який погодився на обов’язки секретаря журі. І автоматично ввійшли до складу його Петро Кралюк, Микола Суховецький, Юрій Винничук — лавреати премії імені Івана Корсака. Отак відбувається і відбуватиметься надалі ротація, до складу журі входитиме кожен наступний лавреат. Натомість автоматично вилучаються з нього не лавреати цієї премії.

Михайле Федотовичу, у видавництві «Ярославів Вал», яке Ви очолюєте, заплановано десятитомне (?) видання творів І. Корсака. Перші з них уже вийшли у світ. Чи можемо стверджувати, що своєрідним каталізатором такого видання стало започаткування премії?

Так. Одну ідею тут не можна відокремлювати від другої. І десятитомник Івана Корсака, і премія його імені — це наші заходи, які ставлять за мету піднести в очах українського загалу престиж і значення історичної літератури, особливо важливої для народу, який має такі складні постколоніальні травми й уражений історичною амнезією. Ми розглядаємо це як своєрідний каталізатор у процесі націєтворення й виховання патріотизму.

Премія вже посіла помітне місце в літературному ландшафті країни. Тим більше не зайвим буде нагадати про терміни висунення кандидатів на здобуття премії та її присудження.

Це чітко зафіксовано в положенні про премію. Висунення на її здобуття починається з 1 червня і триває до 25 серпня. Вручення премії — 15 вересня в день народження Івана Корсака.

Вручення неодмінно відбувається в урочистій обстановці в Луцьку, в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків.

Вів розмову Сергій КОЗАК

попередня статтяІгор Кручик. Божественний вітер Ігоря Римарука
наступна статтяЮрій Винничук. Аптекар