***
Туман, туман
над Сіверським Дінцем.
Здається, ранок
з ночі
варить юшку.
Ромашки дикі
в білих капелюшках
вітаються
із першим промінцем.
Грайлива хвилька
грає поплавцем —
ось-ось плотвиця
клюне для почину.
Старий рибалка
серцем відпочине:
жона його
залишила вдівцем.
Були вони,
як кажуть, під лице,
«Були». «була»…
Як з цим
на світі жити?…
Вже на ромашках
їм не ворожити…
Туман, туман
над Сіверським Дінцем.
Та він їй заздрить, бо
покійниця не зна,
що сина первістка
не верне їм війна.
***
В соборі тихо…
Служба відбулася.
Подекуди
згасають теплі свічі.
Півтемрява
у спокій одяглася,
а гріх Святим
не дивиться у вічі.
В соборі тихо…
Благодіє ладан,
смиренні душі
мліють
од снаги…
Стоїть навколішки
чиєсь маленьке ладо —
замолює
нескоєні гріхи.
Благає: «Боже,
бережи
від бомбувань
мене, матусю, брата.
А москалю скаженому
скажи —
нехай живим
мого поверне тата».
***
Вразливе Море
неспокійне:
штормить удень,
шумить вночі…
Неповний місяць
благодійно
тримає скеля
на плечі.
Човен Надії,
безумовно,
до Спокою
здолає путь,
якщо гребці
у тому човні
в одному напрямку
гребуть.
