На фасаді Будинку письменників установили меморіальну дошку
74
НА ФАСАДІ БУДИНКУ ПИСЬМЕННИКІВ УСТАНОВИЛИ МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ, ЯКА ЗАСВІДЧУЄ ЧАС І МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ
1 липня 2021 року на черговому засіданні Секретаріату НСПУ розглядалося подання відомого українського письменника, громадського діяча, секретаря НСПУ Павла Мовчана щодо встановлення на фасаді Будинку письменників у Києві меморіальної дошки, яка б нагадувала кожному українцю про місце і час, де зароджувалися незворотні процеси відновлення української незалежності.
Секретаріат НСПУ одноголосно підтримав цю ініціативу. Активна фаза російсько-української війни на деякий час відтермінувала реалізацію цієї ініціативи.
І ось, попри жах війни і вранішнього масованого ракетного обстрілу Києва, 7 лютого 2024 року у Києві в Будинку письменників за участі українських митців, а також легендарних сподвижників Незалежності України сталася знакова і знаменна подія – відкриття меморіальної дошки, яка засвідчує новітні процеси історії України й увічнює в людській пам’яті колиску Народного Руху України.
На захід завітали громадські діячі, політики, журналісти і письменники, зокрема Павло Мовчан, Микола Жулинський, Іван Заєць, Олесь Шевченко, Віктор Терен, Михайло Поживанов, Олександр Божко, Георгій Філіпчук, Лариса Івшина, Борис Пономаренко, Петро Засенко, Віталій Мельничук, Микола Гриценко, Тетяна Фольварочна, Володимир Петрук, Олександр Шугай, В’ячеслав Гук, Інна Ковальчук, Дмитро Чистяк, Ніна Шаварська, Микола Владзімірський, Ігор Зоц, Василь Кривобок, Олексій Шепетович, Мирослав Левицький, Олександр Резніченко та інші.
А також відомий український скульптор, автор меморіальної дошки, народний художник України Микола Білик.
Модератором відкриття був голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський. Він запропонував хвилиною мовчання вшанувати пам’ять про полеглих героїв російсько-української війни і звитяжців усіх поколінь, хто поліг у боротьбі за свободу і незалежність українського народу.
Голова НСПУ подякував політику і меценату М. Поживанову за неоціненну допомогу у втіленні давнього задуму багатьох представників прогресивної української інтелігенції – фінансуванні виготовлення цієї пам’ятної дошки. А також подякував М. Білику за талановиту реалізацію письменницького задуму і М.Гриценку за кураторство проєкту. У своєму виступі М. Сидоржевський зокрема зазначив, що саме наприкінці 1980-х років почався заключний етап національно-визвольної боротьби українського народу за побудову незалежної української держави. Цей заключний етап національно-визвольної боротьби українського народу нині вийшов на завершальну фазу, яка, разом з нашою майбутньою перемогою над ненависним ворогом – росією, – дозволить навіки і остаточно розірвати кайдани, накинуті нам імперською москвою. У Будинку письменників у 1988 році відбувалися перші зібрання письменників за активної участі представників творчої інтелігенції. На цих зібраннях виникла ідея необхідності формування громадсько-політичної організації. Згодом вона отримала назву Народний Рух України. Це унікальна всенародна організація, котра відіграла надзвичайно важливу роль у становленні української державності.
Також М. Сидоржевський зазначив, що стіни Будинку письменників є легендарними, оскільки пам’ятають славу класиків української літератури Павла Тичину, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Андрія Малишка, Григора Тютюнника, Василя Стуса, Павла Загребельного, Юрія Мушкетика, Дмитра Павличка, Івана Драча, Володимира Яворівського, Бориса Олійника, Михайла Слабошпицького. Будинок письменників став осердям карколомних історичних подій і процесів, результатом яких стало зародження Народного Руху України.
На заході виступив громадський діяч, голова ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, секретар НСПУ Павло Мовчан. Він із болем зауважив, що цей славетний будинок, біля якого зараз зібрався чималий гурт поважного панства і який відіграв головну роль у відродженні української незалежності, тепер по суті забутий державною, бо ця історична споруда потребує фахового відновлення і збереження. Це нонсенс, що колиска української незалежності перебуває у жебрацькому стані, бо це неповага з боку держави не лише до історії українського визвольного руху, а й свідчення того, що свідомо чи ні нищиться неоціненна пам’ятка української духовності, святе сакральне місце, своєрідний енергетичний центр, де назрівав голос протесту проти уярмлення України, де проводилися перші установчі зібрання Народного Руху тощо. Також П. Мовчан підкреслив, що відкриття цієї пам’ятної дошки на фасаді Будинку письменників – це активізація ролі письменника в суспільстві, бо ця пам’ятка є нашим охоронним знаком. Насамкінець він закликав усіх небайдужих відкрити рахунок на відновлення Будинку письменників.
Український політик і борець за незалежність України в XX столітті Іван Заєць зазначив, що важливу роль у виборюванні незалежності України відіграли шістдесятники, які сформували ідеологію відновлення національної свідомості. Також він наголосив, що роль письменника і тепер, і в ті часи є визначною, бо митець плекає українське слово, переймається його долею, а значить і долею всієї України. Також І. Заєць підкреслив, що Рух як громадське і політичне явище – це новітня форма самореалізації українства на фінальному етапі визвольних змагань і закликав до політики єдності у владі, мобілізації економіки, а також до створення уряду національного порятунку.
Відомий український літературознавець і політик, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Микола Жулинський зауважив, що ми живемо у складний час не лише російської війни, а й чвар в уряді України. А це дуже небезпечна ситуація, яка грає на руку ворогу. Тому, як підкреслив М. Жулинський, ця непроста політична ситуація від нас вимагає особливої мобілізації, принаймні інтелігенція має сказати своє слово щодо того, що відбувається в країні, тому що ті світочі, які закладали незрушний підмурівок Народного Руху України, несуть моральну відповідальність за те, що виборювали, і за те, що відбувається тепер. Він закликав прискіпливо проаналізувати політичну ситуацію й підготувати звернення української інтелігенції до народу України, бо інтелігенція завжди була провідником нації, її поступом уперед.
Також до виступу долучився відомий український політик і письменник Віктор Терен, який із теплотою згадав фундаторів українського національного відродження, зокрема Михайла Слабошпицького, Віталія Дончика, В’ячеслава Брюховецького, Миколу Жулинського, Василя Стуса, Григорія Чупринку та інших. Він зауважив, що йому болить доля сучасної України, оскілки при владі перебувають дуже багато осіб, далеких від України, які не сповідують того, за що свого часу боролися представники Народного Руху України, а це становить пряму загрозу самій Україні.
Борець за незалежність України у XX сторіччі, український політичний діяч, учасник національно-визвольного руху Олесь Шевченко підкреслив, що Рух виник на ґрунті духовності. Це було перше незалежне об’єднання в СРСР. Також О. Шевченко розповів, що Рух проходив болісний шлях розвитку й трансформації: спершу – у загальнонародний Рух, згодом – у Національний. Олесь Шевченко запропонував духовну мобілізацію культурної громадськості, зокрема інтелігенції, закликав створити Лист-звернення до українського народу й улаштувати масовий збір підписів на захист української державності, щоб ніхто не перекреслив здобутки тих, хто боровся і бореться за незалежність України.
Доктор педагогічних наук, професор, дійсний член Національної академії педагогічних наук України Георгій Філіпчук наголосив, що ця пам’ятна дошка має бути в серці кожного свідомого українця як велика культурна звитяга і велика шана до історичної пам’яті, а це відкриття – це презентація історії нашої державності.
Також на заході виступили: український політик і меценат Михайло Поживанов, який подякував за почесну можливість долучитися до збереження української історії; відомий письменник, перекладач із вірменської, секретар НСПУ Олександр Божко нагадав про джерела Народного Руху України, адже все починалося в Київській письменницькій організації, а письменники-патріоти діяли в ті непевні часи, коли ніхто нічого не міг передбачити, а ще О. Божко запропонував створити широке звернення, подати сигнал суспільству, заявити своє бачення розвитку суспільних процесів; народний депутат Верховної ради України 1-го скликання, кандидат економічних наук, доцент Національного Університету «Києво-Могилянська академія» Віталій Мельничук закликав бути державниками у своїх діях і пам’ятати нашу історію, бо Україна почала відновлюватися після страшних травм; громадський діяч, голова столичної організації НРУ Олександр Резніченко зауважив, що Рух потрібно знову відроджувати й відновлювати, оскільки боротьба за долю України триває, а ще він зазначив, що для організації потрібні молоді люди, патріоти, які повертаються з фронту, а письменницьке слово важливе для молоді, тому Програма оновленого Руху матиме сенс; насамкінець відповідальний секретар НСПУ й один із творців утілення задуму пам’ятної дошки Микола Гиценко прочитав свій вірш «Не дайте ошукать себе на свято…», який суголосний нашому трудному тривожному трагічному часу.
Надворі панував лютневий непривітний холод, у душах усіх присутніх на урочистій церемонії відкриття ще лишався гіркий болючий неприємний осад після ранкового ракетного обстрілу обезумілих рашистів, але, попри це, вся поважна громада була натхненна палкими словами тих, хто стояв біля джерел української незалежності, і хоч у душах було гірко за те, що триває кривава війна з ненависним ворогом, але серця палали незгасним вогнем Перемоги, а український прапор велично майорів угорі, на флагштоку.
