Російсько-українська війна триває не лише на лінії фронту. Вона, як би дивно це не звучало, породила протистояння між російськими фальшиводуховними «скрепами» та українським величним культурними простором і на світовій арені.
Водночас, війна продовжує викликати чималий інтерес провідних закордонних медіа, аналітичних центрів, окремих експертів до історичної і ментальної ролі української мови в нашій трагічній дійсності.
Ми ж аналізуємо найцікавіші нові дослідження, дискусії та спостереження іноземних журналістів, аналітиків, учених щодо мовного питання в Україні в контексті війни. Зазначу, що відбувається дивовижне занурення в глибинну, духовну суть української нації та виявлення секрету її незламності, сили духу, волі до свободи й перемоги.
«росія не лише фізично заганяє українців у підвали, вона намагається це зробити й морально: позбавити українців відчуття майбутнього, горизонтів, відкритості, – пише в американському щотижневому журналі Time журналіст Метін Актас. – У безладних, агресивних, дезінформаційних промовах про Україну путін завжди посилається на брехливу історію, стверджуючи, що росія та Україна є одним народом, що Україна належить росії. Промови ці прикметні й тим, що в них натякається: мовляв, немає жодних варіантів позбутися утисків російського та радянського минулого, того, як кремль постійно колонізує, етнічно очищає, депортує, морить голодом і масово вбиває інші нації, а також того, як він вбиває, арештовує та принижує маси власного народу, трудові табори, ГУЛАГи та розстріляні підвали КДБ. Нинішня трагедія тортур над українцями відбувається у підвалах. І саме туди росіяни хочуть назавжди замкнути українців. Вторгнення росії повторює сценарії радянських «фільтраційних» таборів, масові страти, депортації, знищення міст, показові суди та грубу пропаганду. Так само, як і протягом багатьох попередніх століть росія знищує україномовні підручники, арештовує і «прибирає» всіх, хто виступає за українську мову і письменство. Замість нього росія відтворює радянську територію безглуздої пропаганди з піонерськими маршами та радянськими піснями, радянськими знаками розрізнення та агітаційними плакатами. Якщо ми не зуміли втекти від минулого, ви теж повинні страждати разом із нами. росія хоче замкнути Україну у своєму підвалі жахів і змусити її відтворити минуле в перекрученій фантазії, де масові вбивства, військові злочини, злочини проти людяності та наміри геноциду є цілком реальними».
Про те, як зараз окупанти нищать та намагаються перепрошити українську ідентичність разом з її носіями на тимчасово окупованих територіях, пише на сайті міжнародного аналітичного центру Atlantic Council публіцист Даг Клейн.
«На територіях України, які зараз знаходяться під контролем кремля, російські війська тероризують мирне населення. Мільйони українців були піддані примусовій депортації до російської федерації, а в москві ухвалили спеціальні закони, які дозволили русифікувати українських дітей-сиріт. Дітей, які залишаються в регіонах України під контролем росії, примушують пройти навчання в школах, куди привозять із росії вчителів, щоб передавати спотворену історію. Тим часом українська мова викорінюється із суспільного життя разом з усіма символами української державності. Блокують українські ЗМІ, а на місцевих мешканців тиснуть, щоб вони прийняли російське громадянство», – пише пан Клейн.
Його аналіз базується на критиці висловлювань американського технологічного мільярдера Ілона Маска, який неприємно здивував увесь просунутий цивілізований світ. Як відомо, той закликав Україну поступитись, припинити вогонь і погодитись віддати окуповані росією території.
Дага Клейна обурює, що Ілон Маск не бачить очевидного: «Минуло понад сім місяців із початку вторгнення, і зараз неможливо уникнути висновку, що росія прагне не лише знищити українську державність, а й викорінити українську національну ідентичність скрізь, де вона може встановити свою владу. Коли прихильники нібито реалістичної мирної угоди закликають Україну поступитися територією, вони насправді просять Україну прийняти геноцид».
Також очевидна потужна роль української мови в посиленні мотивації її носіїв у боротьбі за свою свободу й ідентичність виводить західних аналітиків на шлях дослідження історії української мови, її тисячолітніх взаємин із мовою окупантів та, власне, і саме протягом усієї історії існування двох народів ставлення московитів до українців.
«Після семи місяців війни більшість оглядачів погоджуються, що коріння російської агресії лежить у негативному ставленні до культури та історії України. Згідно з російськими націоналістичними традиціями, путін заперечує будь-яке місце для окремої української ідентичності. Українці, навпаки, бачать себе гордим народом зі своєю історією, культурою, багатовіковою боротьбою за незалежність і, звичайно, мовою. І хоча в москві українську мову називають діалектом російської, насправді вона має давню історію – і є окремою мовою», – пише в британському журналі The Spectator професор Університетського коледжу Лондона, почесний співробітник Коледжу Святого Антонія в Оксфорді та автор кількох книг Норман Девіс. – Упродовж двох століть російського імперського правління офіціоз робив усе від нього залежне для зміцнення російської мови в Україні та придушення української. Русифікації сприяв приплив колоністів та робітників до нових промислових міст, таких, як Донецьк. Невдовзі російськомовні стали домінувати в містах, зокрема і в Києві, тоді як у сільській місцевості проти україномовних зводилися всілякі бар’єри. Викладання українською мовою було заборонено, книжки знищено, таких, як Тарас Шевченко, заарештовували і відправляли у заслання. Як стверджував Валуєвський циркуляр 1850 року: «Мова простолюду (в Україні) є не що інше, як російська, зіпсована впливом Польщі. Окремої малоросійської мови ніколи не було, нема й не буде».».
Британський учений зробив дуже влучний висновок щодо суті постійного тиску на українців та мову.
«Здолавши сусідів і скинувши до 1481 року татарське ярмо, московські володарі заявили, що є спадкоємцями нещодавно зруйнованої Візантійської імперії. Їхня ідеологія «Третього Риму» спонукала їх видати себе за єдиних спадкоємців Русі, стверджуючи, що їхня форма правління, їхня московська марка православ’я та їхня версія руської мови мають прийняти волею чи неволею всі інші православні слов’яни. Мовний імперіалізм був у них у крові».
Від себе додам, що, вочевидь, прийшов час раз і назавжди покінчити з ним.
Тарас Кремінь, Уповноважений із захисту державної мови, народний депутат України VIII скликання
Фото: EPA/UPG