***
А кожна ніч — немов пекуче жало.
Ні спокою, ні сну тобі, — війна!
Вже стільки доль знівечила, зім’яла,
А ще не подавилась, сатана!
І гострить свої кігті знову й знову,
Щоб далі нашу землю шматувать,
Її поля, її ліси, діброви…
Та український Дух їй не зламать!
За все відплата буде. Неодмінно.
За сльози матерів і біль знущань.
За всі криваві рани України,
За гіркоту і відчай всіх прощань…
За знищені ущент міста і села,
Які тепер нам будувать з нуля.
…Вражино, чуєш? Всюди — «… ще не вмерла!»
Тож, всім чортам — скловатою земля!!!
3.05.2022
***
…Коли зненацька знітиться душа,
Зніяковіє в буднів холоднечі,
Зігрій її рядочками вірша
Про той чарівний, незабутній вечір,
Що зі світлини променем сіяв,
І темінь розтинав понад дахами.
Бо він іще тоді, напевне, знав,
Як доля нас кружлятиме шляхами…
Або про лате незабутній смак…
Чи навіть… каву з присмаком надії!.
І коротенький — про небесний знак
Та незбагненні й дивовижні мрії…
Так, я все та ж — Закохана в життя,
І що не день, то Кавове безсоння…
Живу, як і раніш, — без каяття
За ту любов, що схожа на осоння…
***
А хмари, як небесні листоноші,
Несуть тобі молитв палкі слова…
Мій любий, мій єдиний, мій хороший,
Нехай Господь повсюди закрива
Своїм щитом Небесним в злу годину,
Покровом чистим — матінка свята,
Тебе і нашу рідну Україну,
Що нині — наче знята із хреста…
Дай Боже сил в триклятому двобої
Здолати світом прокляту орду!!!
…Мій любий. Мій хороший. Я з тобою.
З любов’ю в серці завжди поруч йду…
28.04.2022
***
Доведено часом: найвище звання,
Найвища посада — це Світла Людина!
Хоч зовні буває — суцільна броня,
А світ відчуває — дитинно.
Вона не чекає овацій і од,
Коли надає допомогу,
Для неї найвищою із нагород —
Сердечне «спасибі», і «З Богом!»
Бо з Ним ця людина крокує життям
І дбає про віру щоднини.
То й дивиться впевнено у майбуття
І з вірою в Україну!
25.04.2022
***
Щастя є. У нього твої очі,
Усмішка, постава і хода…
Стугонять шалені дні і ночі,
А душа чекає, вигляда…
І благає неосяжне Небо
Дарувати милості святі,
Щоби завжди були біля тебе
Найдорожчі люди у житті!
квітень, 2022
***
На телефоні — «в мережі»
І в серці відступа тривога.
Натомість тихе: «Слава Богу…»
На відстані, та не чужі…
Тримайся, Друже мій, і БУДЬ,
Під Божим захистом щомиті!
У переможному суцвітті
Зустрінемося! Не забудь!
***
Життя без Тебе — мряка і сльота,
Хай навіть сонцем все залите всюди!
І пазурами роздирає груди,
Як знавісніла, клята самота…
***
Переживемо болі і жалі,
Нам стане сили й духу не зламатись!
Із Богом в серці будемо триматись
Заради Миру на своїй землі!
квітень 2022
***
Я піднесу до сонця ті світлини,
На котрих ми у мирному житті,
Щоби у цю лиху воєнну днину
Зігріли душу згадки золоті
Про зустрічі, невимовно жадані,
Посеред білосніжної цноти,
Чи в нескоренім леготі веснянім,
Чи спраглим літом, повним духоти…
Чи на стежках, устелених багрянцем,
У першу осінь, сповнену тривог…
Де листя, розпашіле в дикім танці,
Нас цілувало без пересторог…
Хай стане тепло на душі й світліше
В буремні ці весняні холоди…
Я вірю, що Господь нас не полишить!
А сонце Правди — з нами назавжди!
14.03.2022
***
Господи, дякую за світанок!
За всі короткі «Живі, здорові»
За промінь сонця на тлі фіранок,
За віру в серці у силу Слова.
За Божий захист у дні криваві,
За міць незламну героїв наших,
Дух українців з такого сплаву,
Що і не снилось поганцям вражим!
Два тижні — опір, два тижні — спротив,
і линуть світом молитви щирі,
Аби пощезла з землі сволота,
А Україна — розквітла б в мирі!
Допоки ж — дяка за кожен ранок,
За всі короткі «Живі, здорові»
За сонця промінь на тлі фіранок,
І силу ту, що у Божім Слові…
10.03.2022
***
Кінець зими. Він справді видавсь лютим.
Для рідної землі і нас усіх.
Не кригою, а болем серце скуто:
Оцю війну хто передбачить міг?!
Весь світ її спинить всіляко прагне!!!
Від праведного гніву — клекотить!
Коли у вир нападника затягне,
Тоді йому гаплик прийде умить!
Бо є гріхи, які нічим не змити,
За котрі шлях — до пекла. Тільки так!
Судитимуть орду убиті діти,
І той вердикт не скасувать ніяк.
Ніяк. Ніде. Нікому і ніколи.
Бо замахнулись, кляті, на святе!!!
За знівечені всі невинні долі —
Найвища міра! Світ увесь за те!
28.02.2022
***
Вітре, вгамуйся, не шарпай душі.
Хочеш, гарцюй он бадиллям у полі.
Дякувать Богу, мовчать «калаші»,
Пильнуючи волю.
Зброя — в надійних і сильних руках
Тих, в чиїм серці живе Україна.
Тих, хто не зрадив в буремних роках
Рідну країну!
…Дивляться пильно у ніч блокпости,
Всі — як один — насторожі.
Щоб ні на йоту не підпустить
Кодло вороже.
18/19.02.2022
***
«На цій землі головне набутися разом», — Л. Костенко
…Нам би з тобою набутися
Під небом, одним на двох.
Нам би з тобою забутися
У гулі пересторог.
Нам би напитись ніжності
З цілющих джерел життя,
Стерти усі розбіжності
Без сумнівів і каяття!
Нам би пліч-о-пліч, змореним
Від затяжних розлук,
Набутись під небом зоряним,
Не розімкнувши рук.
У цьому шаленім світі
Нам власний би зберегти,
Де воєдино злиті
Два різних таких світи…
13/14.02.2022
***
Подряпану гойдалку вітер хитає.
Іржа на залізі — криваво-руда.
І злякано сонце за обрій сідає,
І скоса на гойдалку ту погляда.
Сідельце — потрощене, страшно присісти.
Якийсь перехожий — і той омина.
Хитає ту гойдалку вітер зі свистом,
Та тишу навколишню скрип розтина.
…Невже ми такого нащадкам бажали —
Щоб світ весь хитався й скрипів од іржі?
Щоб злякано сонце за обрій сідало,
Неначе між смертю й життям на межі?
03/04. 02.2022