Вони не розуміють і не хочуть розуміти, про що насправді йдеться.
Кажу не про ватників чи про общєдємократов, котрі виросли з путінських штанів і в питаннях культури значно ближчі до Нікіти Міхалкова, ніж до Бандери.
Кажу про корисних ідіотів путіна, котрі «за Україну» і за Україну.
І «за Булгакова».
Вони досі не зрозуміли, що наразі йдеться не про Булгакова-письменника.
Вони досі не зрозуміли, що, за великим рахунком, мова навіть не про музей Булгакова.
Насправді йдеться про пролонговану смертельну небезпеку для України – після нашої перемоги.
Якщо ми не зламаємо хребта російській п’ятій колоні в Україні, котра просочується насамперед через культуру, – ті, з-за Хутора Михайлівського, повернуться знову. Прийдуть, зализавши рани, засвоївши уроки ганебної поразки і озброївшись новітніми сарматами й градами, «освобождать от націков терріторію», – адже на цій «території» їхні корисні ідіоти сахаються Бандери як чорт ладана і готові лягти кістьми за їхнього Булгакова.
І ляжуть із переляку – кістьми під танками російських фашистів, для котрих що Булгаков, що разбулгаков – «одна хрєнь», яка однаково хрустить під гусеницями.
…Невже досі не зрозуміло, що, «топлячи» за Булгакова, ви закликаєте нову біду для нашого народу?..
Михайло Сидоржевський
