Минуло 40 днів, як відійшов у вічність відомий письменник, заслужений працівник української культури Станіслав Гаврилович Маринчик. Він плекав рідне слово, дбав про творчість земляків, навчав на літстудії секретам творчості. Як режисер відкривав для охочих і чари кіномистецтва. Мав багато друзів. Пам’ятаю наші зустрічі в Києві, Чернігові, Ічні, Національному парку Качанівці — з членами земляцтва…
З ним удвох ми блукали в осінньому Тростянці, виступали в Іржавці, уславленому поемою Великого Кобзаря. Іншого разу — там грілись чаєм , із самотнім сторожем, у морозяний день у Музеї-садибі композитора Левка Ревуцького. Багато хто любить читати людяні, цікаві, мудрі твори письменника — романи, повісті, оповідання.
Його унікальна книжка «Сузір’я талантів» — про видатних людей Ічнянщини – витримала кілька видань.
Якось, чимало років тому, ми виступали недалеко від Ічні, в школі смт. Дружба. На світлині, на першому плані справа — С. Г. Маринчик. Світла Йому пам’ять.
Станіслав Шевченко