Вірші на ужгородських парканах почали з’являтися впродовж травня-червня. Художниця, яка їх малює — Крістіна Гаранчевська — каже, що наразі в Ужгороді їх є 6.
— Все почалося з листівок, які я малювала, — розповідає дівчина, — там на фоні пейзажів писала вірші поетів-дисидентів, із «Розстріляного Відродження». Гроші з їхнього продажу перераховувала на ЗСУ або донатила якісь офіційні підрозділи. Потім я вирішила перенести це на більш масштабні поверхні, щоби привертати увагу людей, і це свого роду вияв солідарності з воїнами та з українцями з окупованих територій. Хотілося ще й певну просвітницьку місію нести, щоб люди, проходячи повз стіну поезії, зупинилися, прочитали і замислилися над рядками. Щоб ці рядки працювали у їхній свідомості.
Дівчина розповіла, що спочатку була невпевнена в тому, як це буде сприйматися людьми, але в процесі роботи до неї почали підходити люди, запитувати про те, що вона робить і висловлювати захоплення.
— За освітою я філолог і мені дуже близькі такі речі — літературного, поетичного характеру і можу говорити про них вічність. Тому коли підходять люди з питаннями, то в нас виходить зазвичай дуже жвава розмова. Я не думала, що воно так зачепить людей, і це мене надихає.
Один з малюнків Крістіни, присвячений воїнам «Азову», днями повністю замалювали білою фарбою. Вину в цьому визнало КШЕП, вибачившись перед художницею і запропонувавши допомогу у відновленні малюнку. Та Крістіна відмовилась, мовляв не потребує нічиєї допомоги і вже готується намалювати справжній мурал, присвячений воїнам «Азову» на стіні поблизу.
— З міськими службами конфліктів стосовно малюнків на парканах не було, ніхто нічого не казав. У мене інше було: кілька разів підходили старші жіночки, дивилися, що я роблю і висловлювали свою думку. Траплялися і провокації, але я розумію, коли суперечки мають сенс, а коли ні, то просто уходжу від розмови. Майбутнє творити не їм, і я пропускаю їхні слова мимо себе. Але дуже багато молоді підходять, зупиняються, розпитують, фотографують. Ідей у мене на майбутнє досить багато, але вони переважно концептуальні. Тобто синичка, українка — це гарно і яскраво, вони мені подобаються, але я б хотіла малювати більш концептуальні малюнки, які нестимуть певну ідею, сенс саме для формування світогляду в людей.
Вірші художниця підписує хештеґом #stina_poetry, і вже на сторінці в інстаграм розповідає про вірш детальніше: вказує автора пише, історію вірша.
