«Кіно-Театр» №4 / 2020
Лихо світового масштабу внесло корективи в життя людства, в тому числі у мистецьке. Чотири місяці не працювали театри, кінотеатри, виставки, книжкові ярмарки. І все-таки, життя триває, хоч значною мірою і перенеслося у віртуальний простір. За цей час були події, які не залежать від нас. Відкривши сторінку четвертого номера, зможете разом з нами розділити сум за Мирославом Скориком, якого вже немає з нами. Та є його геніальна музика, в тому числі до фільму «Тіні забутих предків», незабутні інтерв’ю, які він давав нашому журналу.
Критичні рефлексії з приводу сценічних творів написані були ще до пандемії. Зокрема, Юлій Швець аналізує виставу «Verba» в театрі ім. І. Франка. Правда, з деяким запізненням, та це не дивно, адже йдеться про річ естетично ускладнену, а тому потрібен був час на роздуми. Рецензент угледів у ній «окремий різновид мелодрами» та відчув «значний метафоричний тиск». Ще одна вистава – «Усі найкращі речі» в Театрі на лівому березі – в авторки рецензії викликала співпереживання. В останній день перед карантином кінематографічна спільнота побувала на прем’єрі довгожданої стрічки «Толока» Михайла Іллєнка й думками про неї ділиться Анастасія Пащенко. Дуже прихильна і тепла рецензія Івана Войтюка на кінематографічну подію цієї весни – серіал Наталі Ворожбит і Олександра Тіменка «Спіймати Кайдаша». На тлі темпераментної родини Кайдашів померкли всі «мильні опери» вітчизняного виробництва із заїждженими історіями про багатих, які «також плачуть», бо волею сценаристів їм ніяк не вдається вийти із цього зачарованого кола. Іван Войтюк знайшов щирі слова для акторів, що перевтілились у сучасних героїв «Кайдашевої сім’ї», які носять імена і шлейф ментальності героїв класичного твору Івана Нечуя-Левицького. Є в цьому номері розповідь про два серйозні документальні фільми – перший («Крим. Оточені зрадою» Віктора Грома, Військове телебачення України) – важливий документ про анексію Криму Росією. Другий («Рубіж. Грубешівська операція» Олесі Моргунець-Ісаєнко) – про спільну боротьбу УПА й АК на території Польщі. Зарубіжне кіно представлене американським фільмом «Ірландець» Мартіна Скорсезе, британським «Місіс Лаурі і син» Едрієна Ноубла та італійським (в копродукції) «Зрадник» Марка Беллоккіо. Панорама сучасного кіно розгортається також й у фестивальних оглядах наших зарубіжних кореспондентів – Ольги Скоморощенко (МКФ у Вальядоліді) та Олени Новікової («Берлінале»). Шанувальники ручної анімації можуть познайомитись з творчістю українського режисера Леоніда Зарубіна (авторка Анастасія Канівець). Сторіччю театру ім. І. Франка Олександр Саква присвятив статтю про одного з провідних митців цієї сцени – художника Данила Лідера. Той, хто цікавиться українським кіно минулих часів, знайде невелику за обсягом, але з любов’ю написану розповідь про актора театру і кіно Федора Панасенка. А наш сучасник – Віктор Жданов, актор театру і кіно й цікавий співбесідник Вікторії Котенок – гостює в рубриці «Обличчя» (а також на обкладинці). Історик кіно Роман Росляк пропонує чергову партію архівних текстів – цього разу доноси на Довженка письменника Костя Герасименка. В номері Інесса Размашкіна рецензує нашу нову книжку – «Українська кінооператорська школа. Вибране», а Віктор Палинський зі Львова – книжку Мирослава Лазарука «Чорторийські марева-видіння». І насамкінець – про ювілеї. Культуролог Вадим Скуратівський розглядає кінематограф (до його 125-річчя) як нове явище людської цивілізації. А з нагоди 25-річчя «Кіно-Театру» маємо низку привітань від симпатиків з Києва, Львова, Луцька, Монреаля та Вінніпега. Придбати журнал можна в мережі книгарень «Є».
Лариса Брюховецька