7 червня 2025 року в рамках ювілейної XXV Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» відбулася презентація книжки «Український Геродот з Верхньодніпровська» за участі автора-упорядника.
Євген Федорович Безус – поет, прозаїк, автор 9 художніх книжок та упорядник 5 видань, член Національної спілки письменників України, лавреат Всеукраїнської літературної премії ім. Олександри Кравченко (2014), літературного патріотичного конкурсу Дніпропетровщини (2016) та Міжнародного літературного конкурсу «Dnipro Book Fest 2020» за прозові твори. Лавреат відзнаки імені Івана Багряного, володар відзнаки імені Олеся Гончара.
Нова книга «Український Геродот з Верхньодніпровська» з’явилася на світ завдяки кропіткій праці Євгена Безуса. Він не лише упорядкував цю ґрунтовну працю (а це понад 600 сторінок!), але й протягом довгих років невтомно працював у бібліотеках, архівах і музеях Дніпра, Києва, Одеси, щоби повернути із забуття постать Дмитра Васильовича Івашини (Геродота) – українського публіциста, фейлетоніста, поета, літературного критика, дипломата, діяча Української Народної Республіки.
Євген Федорович розпочав зустріч власними поетичними рядками:
«Ми народилися в окопах,
У погребах і бліндажах,
Коли котився по Європі
Нелюдський жах, пекельний жах.
І замість молока смоктали
В ганчірках чорні сухарі.
Від бомб і куль нас затуляли
Своїми вутлими тілами
Нещасні наші матері».
Пан Євген розповів зацікавленій аудиторії про свій шлях до письменства – про післявоєнні часи, навчання у вишах (навчався у Дніпропетровському інституті залізничного транспорту, служив у військовій авіації. Закінчив Дніпропетровський державний університет за фахом – інженер-радіофізик) А ще він розповів про свою громадську діяльність.
Одного разу Євгену Федоровичу потрапила до рук книжка «Свята ноша душі» про репресованих письменників-земляків. Там були матеріали і про поета-шістдесятника Олександра Явтуховича Григоренка (1938-1962). Значну кількість матеріалів надали Олекса Різників та кохана дівчина Олександра – Олена. Як результат – у 2018 р. з’явилася на світ книжка «Залізна відданість вкраїнському народу», де зібрані поезії, оповідання і листи Олександра Григоренка, видані за головного редакторства друга за духом та товариша по мордовським концтаборам одесита Олекси Різникова.
Євген Безус продовжував творчі пошуки, відкривав маловідомі сторінки життя та діяльності своїх земляків. Серед відшуканих імен – ім’я Дмитра Васильовича Івашини. Відтак і почалася масштабна робота з упорядкування творчої спадщини Дмитра Геродота (1892–1975).
Учасники зустрічі дізнались про плідний період журналістської та літературної діяльності Дмитро Івашини в Одесі, який припав на часи Української революції.
Після Першої світової війни він разом з Іваном Яковичем Антипенком (псевдоніми: Анатоль Гак, Мартин Задека, Антоша Ко) під час політичних зрушень початку 1918 року разом видавали в Одесі гумористичну газету «Газета-ракета». Присутній на заході професор ОНУ ім. І.І. Мечникова, дослідник історії Одеси Олег Дьомін звернувся до теми одеського краєзнавства і зазначив, що на вул. Пастера, 30 (фактично навпроти ОННБ) в квартирі № 2 розміщувалася редакція «Газета-ракета», тож можна припустити, що Дмитро Івашин побував і в нашій бібліотеці.
Також Д. Івашина працював в Одесі в українському тижневику «Село», невдовзі в українському часописі «Молодая Украина», після його перейменування в «Одесскую Мысль» обіймав посаду секретаря редакції.
У 1920 році емігрував до Румунії, рятуючись від більшовиків. Там він продовжив громадську та журналістську діяльність: організував Українське телеграфне агентство; працював на дипломатичній службі в посольстві УНР; публікувався в еміграційних українських виданнях, що виходили у Варшаві («Українська трибуна», «Син України», «Рідна мова») та Парижі («Тризуб»); брав участь у конференції представників української еміграції в Румунії у 1923 році та був прийнятий королем Румунії як представник УНР в екзилі; видав поетичну збірку «Тернистий шлях».
Олег Дьомін зауважив, що на матеріалах, зібраних в книжці, можна написати історичну біографію Дмитра Івашини, і порадив автору-укладачу відвідати Румунію і продовжити плідну дослідницьку роботу.
Діяльність Дмитра Івашини (Геродота) була важливою складовою загальнонаціонального культурного та політичного руху, спрямованого на утвердження української ідентичності.
Пан Олекса, присутній на заході, щиро подякував Євгену Федоровичу за невтомну працю та привітав його із появою нового видання.
Окрім того, Євген Федорович організував і став упорядником великої антології «Літературне Верхньодніпров’я». У цьому виданні 2020 року зібрано інформацію про п’ятдесят авторів – земляків. Усіх тих, хто народився або навчався чи працював у Верхньодніпровську.
Євген Федорович Безус подякував заступниці генерального директора ОННБ із наукової роботи та інформатизації Ліні Арюпіній та заслуженій працівниці культури Ларисі Бур’ян за надані матеріали з «Газети-ракети», «Трибуни», «Тризуба» та інших, які зберігаються у фондах нашої бібліотеки.
Зустріч зі щирим Євгеном Безусом, була цікавою та натхненною. На завершення наш шановний гість зазначив, що своєю письменницькою, редакторською та укладацькою діяльністю він прагне показати рідне місто Верхньодніпровськ як місто українських патріотів.
На завершення вітаємо Євгена Безуса з нагородою. Адже за книгу «Український Геродот з Верхньодніпровська» він був відзначений Дипломом лавреата конкурсу «Краща книга Виставки-форуму» у номінації «Художньо-публіцистичне видання».
За інформацією Одеської національної наукової бібліотеки