Попри жорстоку війну, у лютому 2024 року в селі Мархалівка Глевахівської селищної ради Київської області презентували художньо-мистецьке видання «10 років образного пізнання».
У заході взяли участь художник Олексій Петренко, художниця, учителька Мархалівської гімназії Тетяна Захарченко, голова Глевахівської селищної ради Володимир Петренко, староста Мархалівського старостинського округу Валентина Добровольська, заступниця селищного голови з гуманітарних питань Яна Братішко, завідувачка сектору культури, туризму, молоді та спорту Світлана Веретенник, учасники Мархалівської художньої студії та їхні батьки, вчителі, громадський актив села, меценати.
Художню студію села Мархалівки з ініціативи лідерів громади започатковано 2010 року. Протягом 14 років народний художник України, Заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки художників України Олексій Петренко, який народився і мешкає в Мархалівці, на громадських засадах навчає малярському мистецтву усіх охочих (дітей, молодь, людей старшого віку). Саме цій творчій діяльності і присвячено видання мистецького альбому.
Художня студія в українському селі – унікальне явище. Передовсім тому, що всіх охочих до класичного живопису долучає фахова людина, справжній художник. Ази малярства спудеї Олексія Андрійовича опановують на безоплатній основі, отож учні на уроках живляться справжньою любов’ю до мистецтва, живляться працелюбною творчістю та альтруїзмом свого наставника й осягають справжні життєві цінності, справжню духовність. Як митець Олексій Петренко залюблений в Україну, у рідну Мархалівку. Його пейзажі і натюрморти – то замилування і насолода від споглядання краси рідного краю. І саме такому ставленню до України навчає він своїх учнів. Довірити своїх дітей, їхнє духовне і мистецьке становлення славному землякові, «віддати у науку» до Олексія Петренка – це справжня шана митцеві за життя. І в цьому теж унікальність художньої студії у Мархалівці.
До слова, у нас, українців, довгий час домінувало якесь урбаністично-зверхнє ставлення до села. Розвиток технологій, «сродна праця» вільних українських селян на своїй землі змінили наші села в останні десятиліття. А війна з рашистами тим більше увиразнила невикоріненну суть українського села. Отож і не дивно, що саме тут збереглися і традиція волонтерської толоки, і громадська ініціатива, і народні пісні та обряди, і українська вишивка та вбрання, і розмаїття української кухні, і своєрідність українського малярства – джерела національної ідентичності українців.
Народний художник України Олексій Петренко
Олексій Андрійович Петренко 1974 р. закінчив Київський художній інститут (педагоги з фаху ‒ І. Селіванов, М. Попов, Л. Чичкан, В. Сергєєв, М. Ряснянський). Працює в галузі живопису, графіки. Власний стиль створив на основі реалістичних традицій живопису. «Його творам притаманні глибоко національний характер, філософічність, багата художня палітра. Він тонко відчуває та відтворює красу природи, щонайменші нюанси пір року, градацію денного світла. Кольорові плями на полотнах набувають витонченості, фантастичних форм»[1].
Особливе місце у творчості художника займають пейзажі, створені на пленері. Пейзажі Олексія Петренка емоційно наповнені, написані легко, узагальнено, без зайвої деталізації.
Від 1972 р. ‒ учасник всеукраїнських і зарубіжних мистецьких виставок: у м. Кіото (Японія, 1989), Мюнхені (Німеччина, 1993), в штаб-квартирі ЮНЕСКО (Париж, 1982) та ін. Також полотна художника зберігаються у приватних колекціях Америки, Австралії, Аргентини, Італії, Ізраїлю, Канади, Польщі, Франції, Німеччини, Японії.
Персональна виставка Олексія Петренка відбулася в Києві в галереї «Митець» 2016 р. До цієї події було видано альбом, присвячений творчості митця.
Твори О. Петренка представлені в Національному художньому музеї України, Національному музеї Т. Шевченка, Дирекції художніх виставок України (Київ), Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» (Київська обл.), Черкаському, Чернігівському художніх музеях, Музеї історії Корсунь-Шевченківської битви, Уманському (обидва — Черкаська обл.), Бориспільському (Київська обл.) краєзнавчих музеях, Новгород-Сіверському історико-культурному музеї-заповіднику «Слово о полку Ігоревім» (Чернігівська обл.), Почаївському історико-художньому музеї (Тернопільська обл.), Ізмаїльській картинній галереї (Одеська обл.), Музеї мариністичного живопису в Очакові (Миколаївська обл.), Яготинському історичному музеї (Київська обл.) та ін., а також у Музеї Т. Шевченка в м. Форт-Шевченко (Казахстан).
Найвідоміші праці: «Батьківська хата», «Долина високих трав», «Пташиний діалог», «Північне літо», «Осінь», «Вітер», «Седнівське літо», «Козацька церква», «Двері рідної хати», «Квіти», «Польові квіти», «Сінник у Хітцях», «Синій день», «Літо», «Портрет жінки», «Натюрморт зі скрипкою», «Скрипка та рушник», «Дика троянда», «Натюрморт із прядкою», «У коморі» та ін; серії ‒ «Крим» (1983‒2007), «Полтавщина» (1996‒2007), «Черкащина» (1998‒2000), «Київ» (2004‒08), «Сіверський край» (2007‒12), «Карпати» (2014‒15).
Художня студія села Мархалівки
Зазвичай студійці збираються на заняття в затишній кімнаті в центрі села. Постійну підтримку цьому проєкту надають голова селищної ради Володимир Петренко, староста Мархалівки Валентина Добровольська, а також діти художника – Світлана, Олексій і Богдан.
Однією з перших учениць, а згодом найпершою помічницею і педагогом у студії Олексія Петренка стала Тетяна Захарченко.
На заняттях Олексій Андрійович приділяє увагу кожному учню: формує навички роботи з пензлем, навчає будувати композицію, добирати кольори, вчить відчувати і любити природу, бачити прекрасне щодня, вчить любити життя – формує у дітей відчуття гармонії і краси світу.
Від 2010 р. у студії навчалося понад 70 шанувальників малярства різного віку.
Роботи випускників студії були представлені на 13-ти виставках. Так, 2012 р. в Києві, у Національному палаці мистецтв «Україна» з нагоди 80-річчя утворення Київської області виставлялися роботи Людмили Кравцової, Вікторії Гайдаєнко, Тетяни Захарченко. 2013 р. у селі Богданівці, на батьківщині народної художниці Катерини Білокур, презентувалися роботи Людмили Кравцової, Олександра Сауляка, Максима Герасимова, Євгена Захарченка, Вікторії Седінкіної, Івана Фролова, Василя Петренка (онука), Вікторії Гайдаєнко, Тетяни Захарченко та ін. У рідному селі Мархалівці з нагоди Дня Конституції та Дня села студійці брали участь у дев’яти виставках.
Окремі полотна студійців відзначено нагородами. Так, 2017 р. Анастасія Бондар посіла третє місце у Всеукраїнському конкурсі-виставці художніх творів дітей та молоді «ChildArt.org».
Випускники студії опановують малярство у художніх освітніх закладах міста Києва: Арег Арзуманян і Людмила Кравцова навчалися в Київській академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука; Софія Москаленко та Ольга Саулко – у Київському державному художньому ліцеї імені Т. Г. Шевченка; Віра Юш – у фаховому коледжі мистецтв та дизайну Київського національного університету технологій та дизайну.
Після агресії 24 лютого 2022 р. студія ще не поновила повноцінної діяльності, бо бракує укриття. Як тільки воно буде добудовано – юні художники, школярі знову будуть збиратися щотижня. Станом на тепер у студії класичному живопису навчаються дорослі: уроки Олексія Андрійовича відвідують семеро жінок.
Мистецький альбом «10 років образотворчого пізнання»
Мистецький альбом, у якому представлено творчі роботи різних видів образотворчого мистецтва ‒ живопису, графіки, рисунку учасників Мархалівської художньої студії, до видання підготували Тетяна Захарченко, Іван Донич, Катерина Міщук, Олексій Петренко (син), Людмила Глов’як. Книгу видали у Києві, у Видавництві ТОВ «Юрка Любченка» 2024 року. Меценатами видання виступили батьки юних художників та Ігор Кононенко.
Заплановане до 10-річчя діяльності студії, видання побачило світ лише тепер. Бо то епідемія ковіду, то російська агресія не давали змоги творчій групі доопрацювати проєкт належним чином. Нині, завдяки героїчним Збройним силам України, цю роботу вдалося завершити і презентувати, вручити примірник альбому кожному студійцю.
У передмові до альбому коротко окреслено історію заснування студії, діяльність та досягнення її учасників.
У розділі «Роботи студійців» представлено творчість 34 студійців, а саме: вміщено фотографію художника / художниці і репродукції декількох їхніх робіт. Так, світлину Тетяни Захарченко доповнено знимками її полотен: «Фрагмент історії роду» (2016), «Диво-осені квітка остання» (2017-2018), «Польові квіти» (2017). Творчість Дар’ї Дідик представлено роботами «Осінь» (2016), «Чаювання» (2016), «Геометричні фігури» (2017). Творчість Лесі Приходько презентовано роботами «Білий чайник, червона тканина» (2020), «Натюрморт з гарбузом» (2019), «Натюрморт з часником» (2019). Серед творчих робіт студійців переважають натюрморти, є також зображення квітів, пейзажі, виконані олійними фарбами на полотні, гуашем / олівцем на папері чи у цифровій техніці (це роботи Назара Давиденка передовсім).
Серед колишніх учасників студії – син Тетяни Захарченко, який віддав життя за Україну в російсько-українській війні, що триває. Із Євгеном Захарченком громада Мархалівки прощалася наприкінці січня 2024 року. У презентованому виданні представлено також і роботи Євгена – «Осінь» (2012), «Натюрморт з білим чайником» (2011), «Ранковий натюрморт» (2013)…
У розділі «Творче буття Мархалівської художньої студії» вміщено світлини, що ілюструють творчий процес, студійні заходи і події: працю за мольбертом і настанови Олексія Андрійовича, виставкові зали і вручення нагород, спілкування з гостями студії і творчі медитації біля полотен. Завершальним акордом книги є демонстрація нагород, якими відзначено і художню студію села Мархалівки, і її керівника і художника Олексія Петренка, і її адміністратора та художницю Тетяну Захарченко, і юну мисткиню Анастасію Бондар.
Довідка
Мархалівка – село на Київщині, що потерпало від російського вторгнення 2022 р., зазнало декілька авіаударів, внаслідок чого було знищено та пошкоджено понад 175 будинків, постраждали люди. Для захисту від ворога мешканці села створили загін територіальної оборони. Жінки і діти довгий час ховалися від обстрілів у підвалах та погребах. Після звільнення Київщини село потихеньку оговтувалося від руйнувань і потрясінь, згодом у дистанційному режимі запрацювала школа, художні гуртки. Від початку російсько-української війни мешканці Мархалівки брали участь в Антитерористичній операції та Операції об’єднаних сил, у волонтерській діяльності. Нині на фронтах російсько-української війни воюють 55 мархалівчан. На щиті 2014 р. додому повернулися Марко Шпак і Руслан Грецький; 2022 р. – Юрій Складаний; у січні 2024 р. ‒ Юрій Сінчук і Євген Захарченко…
[1]Петренко Олексій Андрійович. ЕСУ : https://esu.com.ua/article-881003