Після другої перемоги Дональда Трампа на виборах у США книжка Маргарет Етвуд «Оповідь служниця» опинилася на третьому місці у рейтингу бестселерів — піднявшись одразу на 400 сходинок. Роман Джорджа Орвелла «1984», який повертає собі популярності щоразу, коли у світі з’являється бодай натяк на тоталітарний режим, потрапив на 16 позицію.
Об’єднує ці романи те, що це антиутопії. У них зображено уявне суспільство майбутнього або паральненого світу, де все пішло не так, як мало б в ідеальному світі. Зазвичай в антиутопіях критикують соціальні, політичні та технологічні тенденції, навмисне гіперболізуючи їхній вплив на суспільство. Читачі ж полюбляють відшукувати у таких книжках паралелі з реальним світом.
Віталіна Моцик для Суспільне Культура зібрала 9 антиутопій, події в яких частково нагадують сучасний світ.
«1984», Джордж Орвелл
Книжка «1984», Джордж Орвелл. BookChef
Текст про наслідки тоталітаризму, контролю та масових репресій. У цьому романі існувало таке поняття, як «подвійне мислення» — здатність вірити у декілька ідей, які суперечать одна одній та не розуміти абсурдності цього. Цей інструмент контролю дозволяє маніпулювати свідомістю людей, змушуючи їх сприймати інформацію, навіть якщо вона суперечить фактам.
«Подвійне мислення» дозволяє громадянам Океанії, держави, де відбуваються події роману, сприймати дві абсолютно протилежні та суперечливі ідеї. Наприклад, такі поняття: «Війна — це мир», «Свобода — це рабство», «Невігластво — це сила».
Головний герой роману Вінстон Сміт спостерігає, як змінюються офіційні наративи про війну і союзників, він приймає ці зміни, навіть якщо це суперечить раніше сказаному.
Поняття «подвійного мислення» з антиутопії «1984» дуже можна пов’язати з риторикою й політичною поведінкою лідера Кремля Володимира Путіна, президента США Дональда Трампа та їхніх команд. Вони просувають власні версії реальності та історії, а також не гребують суперечити своїм попереднім заявам.
Наприклад, заява Трампа про те, що Володимир Зеленський — диктатор , а згодом її заперечення словами «Хіба я таке казав?», може слугувати ілюстрацією подвійного мислення.
У романі Орвелла контроль над інформацією та обмеження доступу громадян до «непартійних» джерел — ключовий інструмент тоталітарного контролю. Позначення медіа як ворога є способом дискредитувати джерела інформації. Нещодавно Трамп заявив, що CBS News має втратити ліцензію за «шахрайські репортажі». Президент США часто критикує незалежні та нелояльні до нього ЗМІ (CNN, CBS News, The New York Times), хоч ті публікують інформацію, підтверджену фактами.
«Джулія», Сандра Ньюман
«Джулія», Сандра Ньюман. «Лабораторія»
Одразу варто згадати роман «Джулія» — це феміністичний переказ культового роману Орвелла «1984». У центрі сюжету замість Вінстона Сміта — Джулія, яку Орвелл описав більш поверхнево.
Джулія Вортінг — не лише коханка Вінстона Сміта, це розумна, рішуча, складна особистість. Її робота механікинею у Відділі художньої літератури Міністерства правди полягає в обслуговуванні машин, які створюють пропагандистські тексти. Вона розуміє, що світ навколо не ідеальний, знає, як фальсифікується правда, аналізує все, що відбувається, робить висновки, але не бореться відкрито.
Цей роман досліджує вплив традиційних гендерних ролей та стереотипів на жінок. Героїня намагається знайти своє місце у суспільстві, де на жінок накладають постійні обмеження, а їхню думку ігнорують. Це дуже нагадує сьогоднішню боротьбу жінок за свої права у різних країнах світу.
Важливу роль у сюжеті роману відіграє взаємодія жінок між собою. Джулія, стикаючись із проблемами, знаходить підтримку в інших жінок. Це є відображенням ідеї феміністичної солідарності та важливості підтримки серед жінок.
«Оповідь служниці», Маргарет Етвуд
«Оповідь служниці», Маргарет Етвуд. КСД
У цьому романі авторка зображує жах релігійного тоталітаризму, де основними жертвами є жінки. Події відбуваються у вигаданій республіці Гілеад, створеній на території колишніх США. Через масове безпліддя в суспільстві встановлено жорстку ієрархію, згідно з якою жінки втрачають всі права.
Особливу роль у цій системі відіграють служниці — фертильні жінки, яких примусово використовують для народження дітей командирам режиму та їхнім дружинам. Вони зведені до функції інкубатора, не можуть розпоряджатися власним життям, не мають права на освіту, а також не можуть вільно пересуватися. Їх утримують у спеціальних центрах, де «перевиховують» згідно з ідеологією режиму. Дружини офіцерів обирають, хто саме стане коханкою його чоловіка та народить дітей.
У Гілеаді влада пояснює свої дії релігійними переконаннями. Однак не лише у вигаданій країні існує тиск на жінок та їхні репродуктивні права. Наприклад, у Польщі, де Католицька церква має великий вплив, у 2020 році Конституційний суд фактично заборонив аборти. У США ведуть дебати про право на аборти, після скасування рішення Ро проти Вейда (яке легалізувало право вагітної жінки на аборт).
«Оповідь служниці» також загалом окреслює, як влада знецінює право людини на свободу та незалежність, зокрема не визнає спільноту ЛГБТ+. У Сполучених Штатах нині звучать заяви про перегляд федеральної політики, яка забороняє дискримінацію на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, та скасування політики, яка дозволяє трансгендерним людям служити в армії.
«451° за Фаренгейтом», Рей Бредбері
«451° за Фаренгейтом», Рей Бредбері. Навчальна книга — Богдан
Роман Рея Бредбері — антиутопія про суспільство, де знищуються книги, бо вони містять небезпечні ідеї. Держава виховує зручних громадян, зануривши їх у бульбашку, вони не розуміють своїх почуттів, а лише переймаються поверхневими, дрібними речами, свій вільний час займають телебаченням, переглядом безсенсовних серіалів. Однак влада не нав’язувала такий устрій, а скористалася інфантилізацією суспільства.
У творі телевізійні «стіни» розважають людей та формують зручний для влади світогляд громадян. У вигаданому світі книжки заборонені. Людей, які зберігають книжки, затримують, відправляють у психіатричні лікарні або навіть спалюють разом із творами. В центрі сюжету — пожежник Гай Монтег, гвинтик системи, який спалює книжки, однак протягом дії книжки в нього закрадаються сумніви, чи все він робить правильно.
Про «451° за Фаренгейтом» згадують у контексті новин про заборону книжок, припинення фінансування університетів або окремих програм.
«Прекрасний новий світ», Олдос Гакслі
«Прекрасний новий світ», Олдос Гакслі. BookChef
Роман оповідає про те, як люди народжуються в єдиній державі на Землі, суспільство якого є споживацьким. У цій антиутопії показане суспільство, де контроль здійснюють не через терор, а через комфорт, створення ілюзії щастя та спокою. Суспільство виховане на гаслах, які підносять керівну систему та пригнічують індивідуальність людини. Влада контролює громадян через технології, маніпулюючи їхніми емоціями, щоб ті навіть не задумувались поставити під сумнів систему.
У романі влада належить так званим контролерам, які контролюють стабільність і не допускають інакодумства. Це не є культом окремої особи, але це культ системи, яка нібито забезпечує добробут громадян.
«Сила», Наомі Альдерман
«Сила», Наомі Альдерман. «#Книголав»
Яким буде світ, якщо гендерний баланс сил зміниться? У дівчат-підліток у всьому світі з’являється здатність випускати електричний струм: вони можуть робити боляче або вбивати ним. Поступово цю силу отримують і дорослі жінки. Чоловіки спершу намагаються контролювати нове вміння, однак розуміють, що втрачають контроль.
У всьому світі відбуваються соціальні, політичні та культурні зміни. Жінки отримують більше влади. На прикладі декількох головних героїн Альдерман показує сутність влади та що вона робить з людьми будь-якої статі.
«Виправний день», Чак Паланік
Антиутопія 2018 року змальовує суспільство США, яке розкололось на три держави після масових сутичок, спричинених на тлі радикальних ідей. Після перевороту країна розділяється за ознаками раси, гендеру та сексуальної орієнтації, встановлюючи новий порядок.
Цей роман можна порівняти з подіями у США у 2025 році, коли політична напруга, соціальна нерівність та боротьба за права меншин зростають.
У січні 2025 року в США відбувся People March, де тисячі людей вийшли з протестом проти політики Дональда Трампа щодо прав жінок, спільноти ЛГБТ+ та екології. Це нагадує масовий рух у творі, де люди також протестують проти наявного порядку.
«Батько», Роберт Гарріс
Це альтернативна поствоєнна історія з елементами антиутопії про те, що могло б бути, якби нацистська Німеччина перемогла у Другій світовій війні. У творі зображено Німеччину, яка є наддержавою на чолі з Адольфом Гітлером, який став культовою, сакральною особою.
У центрі сюжету лежить історія про детектива Ксав’є Метча, який розслідує смерть високопоставленого нациста. Під час розслідування він відкриває жахливі речі, які відбувались під час війни. Дізнаючись правду, яку держава приховувала від громадян, Метч розуміє усю злочинність системи та її масштаби.
У романі постать Гітлера — образ батька, вождя, слова та дії якого є правильними завжди. Схожу тенденцію можна помітити й у прихильників Дональда Трампа, які агресивно сприймають критику на його адресу та підносять будь-які його дії та висловлювання.
«Ідентифікація Борна», Роберт Ладлам
Це шпигунський трилер з антиутопічними елементами. Тут ми читаємо історію про Джеймса Борна, який із важким пораненням та амнезією прокидається у рибальському човні на узбережжі моря. Він помічає на собі сліди хірургічних операцій та зауважує професійні бойові навички. Це історія про ідентичність під тиском системи. Борн шукає, хто він є, та намагається повернути собі себе.
У романі діє секретна програма Treadstone 71, де для створення ідеального оперативника-кілера знищували особистість людини. Уряд мав ідеї і під них підлаштував громадян. Це перегукується з ідеєю Deep State, яку активно просували у 2024 році, переконуючи людей, що керування країною належить ФБР, ЦРУ та великим корпораціям.
Аналізуючи роман, можемо побачити, як система створює монстрів для захисту, а потім знищує їх, коли вони становлять загрозу. Також технології безпеки, такі як штучний інтелект, стеження та аналіз, стали нормою — як і в системі, яка створила Джеймса Борна.