Росіянам, які вбили письменника Вакуленка, загрожує довічне ув’язнення. Справу передали до суду

31

Справу двох росіян, які застрелили дитячого письменника Володимира Вакуленка та вбили ще трьох українців, передали до суду. Їм загрожує довічне ув’язнення.

Про це повідомляє пресслужба Харківської обласної прокуратури.

Розслідуванням встановлено, що обвинувачені «проходять військову службу у 4-й роті 4-го батальйону 204-го стрілецького полку мобілізаційного резерву «ЛНР» 2-го армійського корпусу 8-ї загальновійськової армії Південного воєнного округу ЗС РФ та є уродженцями міста Луганськ. 33-річний є командиром цієї роти з позивним «Лев», інший — його підлеглий, кулеметник на прізвисько «Удод».

Матеріали справи: що відомо про вбивство Володимира Вакуленка

Як з’ясували слідчі, навесні 2022 року обидва обвинувачених перебували в окупованому на той час селі Капитолівка Ізюмського району Харківщини.

Росіяни дізналися, що в селі проживає український дитячий письменник Володимир Вакуленко, який виступав проти дій росії, та 22 березня 2022 року зі зброєю приїхали до його будинку і провели там обшук. Потім вони затримали письменника та його 14-річного сина. Окупанти відвезли їх до свого місця дислокації та намагалися схилити письменника до співпраці «с новой властью».

«Отримавши відмову, вони змусили чоловіка зняти із себе одяг із метою виявлення на його тілі татуювань з українською символікою. Вкотре отримавши відмову, російські загарбники відвезли назад письменника разом із його сином», — йдеться в матеріалах розслідування.

24 березня окупанти повернулись, але цього разу затримали тільки письменника. Також вони забрали рюкзак Володимира Вакуленка із шевронами ЗСУ та «Азов», який чоловік носив із собою навіть під час окупації, не приховуючи власну позицію.

Після цього командир роти «Лев» наказав кулеметнику застрелити письменника. «Удод» вистрелив у Володимира Вакуленка з пістолета Макарова, чоловік помер на місці. Його тіло з документами знайшли поблизу АЗС, розташованої на автошляху з Ізюма в напрямку Капитолівки.

Росіянам інкриміновано вбивства ще трьох цивільних чоловіків

Ще три жертви росіян — колишній учасник АТО та двоє чоловіків, яких окупанти затримали в лісі, коли потерпілі збирали шишки для розпалювання самовара та приготування чаю.

«Людей утримували в погребі в антисанітарних умовах, без світла, а також систематично били палками по всьому тілу. Обвинувачених не зупинило навіть те, що одному з чоловіків було 76 років та він ледве пересувався», — зазначається у розслідуванні.

Після жорстоких тортур окупанти відвезли всіх трьох потерпілих до лісу в Капитолівці. Як і з вбивством Володимира Вакуленка, командир роти наказав своєму підлеглому на прізвисько «Удод» застрелити чоловіків. Експертизами встановлено, що двоє загиблих були вбиті пострілами з пістолета Макарова. Третього потерпілого окупанти забили ногами та руками до смерті.

«Сам боится убивать», — це командир роти сказав допитаним свідкам коли вихвалявся, що причетний до вбивств їхніх односельців, але своїми руками цього не робив.

«Також правоохоронці встановили ще один факт жорстокого поводження обвинувачених з мирним населенням. Одному із затриманих вони силою засунули у рот 1 гривню. Окупанти додали, що якщо чоловік прибере «кляп» з рота, вони його розстріляють. Проте після нелюдського утримування в погребі вони таки відпустили цивільного чоловіка», — повідомляє слідство.

Усі злочини «Лев» та «Удод» вчиняли у групі з іншими російськими військовими.

Наразі обвинувачені перебувають у розшуку. Їх заочно судитимуть у Дзержинському районному суді Харкова. Окупантам загрожує довічне позбавлення волі.

  • Раніше повідомлялося, що журналісти знайшли родичів луганчанина Владислава Нескородьєва, який під час окупації Харківщини наказав розстріляти дитячого письменника Володимира Вакуленка.
  • Видавництво Vivat вирішило додрукувати третій наклад щоденника письменника Володимира Вакуленка.
  • Письменника Вакуленка посмертно нагородили премією Prix Voltaire Special Award.

espreso.tv

попередня стаття«Нововідкрите у Слові місто»
наступна статтяВолодимир Яворський-Волдмур. «Те, що мало хто бачить»