На переконання доктора філології, програму курсу зарубіжної літератури в українських школах потрібно радикально переробити.
На цьому в коментарі «Еспресо» наголосив український церковний та громадський діяч, письменник, доктор філологічних наук, член українського ПЕН, архієпископ-емерит Ігор (Ісіченко).
«Курс зарубіжної літератури в школі – це, по суті, евфемістична назва курсу російської літератури, який викладався в середній школі раніше і який треба було замаскувати, щоб залишити на роботі викладачів російської літератури. Саме тому його трішки розбавили іншими письменниками та залишили в такому передусім москвоцентричному форматі. Очевидно, що програма цього курсу потребує радикальної переробки і звільнення її від цього міфу великої російської літератури. Адже, як бачимо, він зараз ліг в основу формування ідеологеми «русского міра», що стала засадою для агресії проти України», – наголосив архієпископ.
На його думку, кількох справді знакових письменників, які представляють російську літературу у світовому форматі, в програмі можна залишити. Та потрібно репрезентативно підійти до всіх провідних європейських літератур, бо засилля російських авторів у теперішніх програмах є абсолютно невиправданим.
«Очевидно, що ми мали справу з ефективним методом індоктринації ідеології «русского міра» в українське середовище. І він, на жаль, спрацьовував – формував деформовану свідомість людей і перебільшене уявлення про роль російської культури у світі.
Я порадив би посилити викладання античної спадщини, починаючи від міфології, Гомера – речей, що завжди були основою класичної європейської освіти. Потрібне повернення до класичної моделі освіти і представлення у спільній програмі справді знакових письменників на рівні нобелівських лауреатів нового часу і письменників нових часів, виміру Гемінґвея чи Діккенса.
Звісно, необхідно, крім зміни програм, підготувати і підручники, і хрестоматії (чи принаймні електронні варіанти текстів у перекладах українською мовою). Очевидно, що зарубіжна література має викладатись виключно на підставі перекладів текстів українською мовою. Звичайно, і курси підвищення кваліфікації для викладачів – було б добре, якби їх проводили не силами українських кафедр зарубіжної чи російської літератури, а й із залученням спеціалістів зі світової літератури з провідних центрів європейських країн», – зазначив Ісіченко.
Він уважає, що викладачів, які досі спеціалізувалися на російській філології, Україна може ефективно використати.
«Не можна розглядати відразу всіх філологів-русистів як іноземних агентів. Насправді так не є – я знаю надзвичайно патріотичних випускників російської філології, які займаються зараз волонтерством у Харкові. Думаю, що для викладачів російської мови і літератури, яких звільнятимуть з університетів у зв’язку із закриттям низки кафедр російської літератури, завжди має знайтися місце у військових училищах. Бо ми маємо одного головного стратегічного ворога, який буде таким ще протягом століть, якщо не зазнає якихось катаклізмів. Я маю на увазі російську федерацію. Його культуру треба знати насамперед військовим, розвідникам і дипломатам», – підсумував доктор філологічних наук.
