Неймовірно, але правда – славне 70-ліття неповторного Олександра Балабка відсвітліло у Київському будинку вчених, згуртувавши численних-численних шанувальників його розмаїтих талантів. «Немає загадки таланту – є вічна загадка любові»,– слушно зауважив Григір Тютюнник. І ось, маючи втіху спілкування з Олександром Васильовичем ледь не зо два десятиліття, спостеріг, що таємниця цього мудрого чоловіка – у дивовижній симпатії з довкіллям: попри всі випробування, він долає опір матерії і вона стає в його товаристві злагіднішою. Тому й те вагоме десятикнижжя, де світами мандрують славні українці (Соломія Крушельницька поряд із Миколою Гоголем, Серж Лифар – із Михайлом Коцюбинським, а Марія Башкирцева – з Володимиром Винниченком), і його рясний доробок у пісенній творчості (скільки талановитих виконавців і композиторів товаришує з ним!), і неоціненний журналістський досвід (головред «Вечірнього Києва» – це ж які обрії!), і багатолітнє керівництво журі секції «Літературна творчість» в Малій академії наук України, і головування у Творчому об’єднанні прозаїків та спільнодія у правлінні Київської організації Національної спілки письменників України, і сумлінна робота у журі міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара, і надійне плече у редакції журналу «Київ», і зарубіжні гастролі від Парижа в Українському літературному клубі до хорватського Ловрана на фестивалі «Франкові зорі» – це лише видимі грані айсбергів Олександра Васильовича, де знаходиться місце і дачній садибі, і романістиці, і журналістиці, і поезії (що мандрує в антологіях української поезії французькою, італійською, албанською та румунською), і музиці, і співам, і наставництву молоді, і Асоціації діячів естрадного мистецтва України, і ще, і ще…
Ювіляра вітали численні друзі та колеги – голова творчого об’єднання «Світлина» при Національній спілці письменників України Лариса Петрова; заслужена артистка України Карасьова зі знаковими піснями «Моя осінь», «Капрі» та «Українська ніч» на музику Олександра Швидкого; народний артист України Олег Дзюба із перекладом Олександра Балабка із Олександра Вертинського «Києве, батьківщино ніжна…» та твором «Жінки старіють вранці…» на музику незабутнього Леоніда Нечипорука; заслужена артистка України Ірина Персанова з піснями «Актриса» та «Дощ над Парижем» на музику Леоніда Нечипорука; народні артисти України Світлана Мирвода (з улюбленою піснею родини Крушельницьких «Нащо мені чорні брови?..», перекладеною «Бідою» Висоцького – під бандуру, а також «Папороттю Растреллі» на музику Ксенії Нікольської, піснями «Ярославна» та «Молодий тюльпан» на музику Леоніда Нечипорука) й Олександр Василенко («Я в рідному домі» на музику Леоніда Нечипорука).
Пісня «Зелена субота» прозвучала на відео у виконанні Василя Касенича, співака і воїна ЗСУ, а я мав честь представити громаді французький та італійський переклади цього твору, спільно з головою Київської організації НСПУ Тетяною Фольварочною наголосивши на такому важливому системному творчому осмисленні українців у світовій культурі з-під пера Олександра Васильовича. Зворушливим було виконання незабутнім Леонідом Нечипоруком у відеозапису однієї з останніх його пісень на вірші Олександра Балабка – «Чобітки з Ягідного», зболене осмислення геноциду рашистського концтабору на Чернігівщині. Вітав ювіляра й голова Національної всеукраїнської музичної спілки Петро Андрійчук, а голова Спілки жінок міста Києва Лідія Москаленко, дякуючи за багатолітню спільну роботу, озвучила грамоту митрополита Київського і всієї України, предстоятеля Православної церкви України блаженнійшого Епіфанія про нагородження Олександра Балабка орденом святого Архістратига Михаїла «за заслуги перед помісною церквою та побожним народом».
Побажаймо ж нашому perpetuum mobile Олександру Васильовичу – стрічання весен за веснами у найлюбішому нашому Києві, мандрів за мандрами і теплих повернень додому, де його чекає чарівна пані Любов… А нам – світлих літ спілкування з цією дивовижною творчою особистістю… З роси й води!
