Про це кореспондетові «Літературної України онлайн» розповіли у пресслужбі «Ше.Fest».

Організатори зазначили, що відеоальманах підсумував експеримент із подорожами фестивалю чотирма українськими містами: Ірпенем, Броварами, Одесою та Первомайськом (Миколаївщина).

За словами ініціаторів, проєкт продовжився у Моринцях – у рідному селі Тараса Шевченка, – а заключна частина відбулася на презентації відеоальманаху.

«Насправді результати проєкту не просто виправдали очікування, а навіть трохи приголомшили. Тому що самі мандри Україною, мініфести в чотирьох містах, зібрали понад три тисячі глядачів. Загалом сам фестиваль у Моринцях відвідала, мабуть, найбільша кількість гостей за всю його історію – понад чотирнадцять тисяч людей. Тобто загалом ми зібрали більше сімнадцяти тисяч за шлях нашого проєкту цьогоріч. А загальне охоплення в інформпросторі було понад півтора мільйона осіб. Для нас це своєрідний рекорд», – відзначив керівник проєкту Дмитро Колоша під час презентації відеоальманаху в Києві.

Режисер проєкту «»Ше.Fest» мандрує країною» Олександр Висоцький розповів про новації, які вдалося реалізувати. «У нас відбулися нововведення по всьому периметру нашої роботи, тому що цього року з’явились донори, такі як Український культурний фонд. І ми змогли втілити давно задумані свої мрії. Тому працювали не тільки над тим, щоб розширювати фестиваль, нам вдалося насамперед розвинути ті локації, які в нас уже були. Традиційно всі роки базових було десять локацій, а цього року їх вже стало п’ятнадцять. Змагання «Ше.Games» цього року зібрали близько пів тисячі людей. У нас з’явилася фолк-сцена, де дві доби виступали місцеві колективи – окремий фестиваль у фестивалі», – пояснив він.

Юлія Капшученко-Шумейко, засновниця фестивалю Тараса Шевченка «Ше.Fest», зазначила, що основна родзинка заходу в тім, що він робить Шевченка сучасним і популярним. «Ми переносимо Тараса Шевченка в сьогодення, розповідаємо про нього хоч і з науковим підґрунтям, але простою мовою, ми робимо Шевченка популярним. (…) Шевченко для нас – це справді любов, і ми всі з любов’ю ставимося і до фестивалю, і до його популяризації на різних майданчиках», – відзначила пані Юлія.

Учасниця дуету «Тельнюк: Сестри» Галина Тельнюк наголосила, що їхній пісенний доробок на слова Шевченка сформувався під час Революції Гідності: «Насправді не ми робимо Шевченка сучасним, а він нас робить вічними, знаковими, він нас робить людьми, він нас робить гідними. І тому він нам потрібен ще більше, ніж ми йому в плані осучаснення і оновлення», – підкреслила народна артистка України.

За словами організаторів, наступного року географію мандрів «Ше.Fest» планують розширити, завітавши, зокрема, й до віддалених од столиці міст.

Відеоальманах проєкту «»Ше.Fest» мандрує країною» нині доступний до перегляду в усемережжі – на платформі «YouTube».

Нагадаємо, раніше ми висвітлювали події в кожнім населенім пункті, куди цьогоріч навідався проєкт «»Ше.Fest» мандрує країною».

Фото – пресслужба «Ше.Fest»

Фестивальні заходи відбулися в чотирьох містах – Ірпені, Броварах, Одесі та Первомайську, що на Миколаївщині.

До мандрів фестивалю долучились як постійні учасники фестивалю («Шпилясті кобзарі», Віталій Кобзар, Сашко Лірник, вокальний дует народних артисток України «Тельнюк: Сестри» тощо), так і ті, хто ще не бував на головній події в Моринцях, але мають «шефестівський» дух у своїй творчості; такими друзями фестивалю можна назвати, до прикладу, режисерку Ольгу Анненко, Братів Капранових.

Кожне місто по-своєму зустріло проєкт, але всі – тепло. І кожне з них здивувало. Особливо потішила організаторів реакція мешканців південноукраїнських міст, де шевченківські заходи зібрали багато людей. Найдужче в цім контексті порадувало невелике містечко Первомайськ, що стало фінальним пунктом мандрівки.

Проєкт виявився й унікальною платформою для народження вистави, яка створювалася просто під час заходів. Режисерка і драматургиня Ольга Анненко написала п’єсу «Шевченко. Остання любов» про історію стосунків Тараса Шевченка і Марка Вовчка. В Ірпені та Броварах актори здійснили перші читки вистави, в Одесі ж відбулася так звана «перформативна читка» (вже з декораціями, але ще зі сценаріями в руках), а в Первомайську – передпрем’єрний показ. Сама ж прем’єра відбудеться в Моринцях 21 серпня – під час фестивалю.

Ольга Анненко, режисерка:
– Цього року мені і моїй невеликій, але потужній творчій команді (Меланія Волотовська, Остап Дзядек, В’ячеслав Махлай) пощастило взяти участь у масштабному проекті, присвяченому Кобзареві, і разом з командою «Ше.Fest» відвідати чотири міста зі своєю виставою «Шевченко. Остання любов», яку тепло прийняли в Ірпені, Броварях, Одесі та Первомайську. Головне завдання, яке я поставила собі ще до початку написання п’єси, – познайомити глядачів з моїм особистим Шевченком, яким я бачу його: чуйним, щирим, талановитим і закоханим. Отримуючи відгуки після вистави, я чую слова гостей фестивалю, й часто мені кажуть: «Саме таким і ми його уявляємо!» Отже, він у нас спільний, загальноукраїнський, як і наша загальноукраїнська доля.

Єлизавета Красніченко, координаторка театральної сцени:
– Вперше в історії нашого фестивалю ми змогли втілити унікальну річ – поставити виставу. Ця ідея із Ольгою Анненко у нас виникла два роки тому. Ольга взялася до роботи ще тоді, коли ми навіть не думали, що помандруємо країною. Але розпочався карантин, і ми перенесли фестиваль. Тож була п’єса, були дібрані актори і режисерка була готова зробити цю роботу, як тільки нам дадуть відмашку про те, що нас підтримує УКФ і ми можемо розпочинати промоівенти в інших містах. Вистава вийшла якісна, глибока, професійна. Особисто я дуже чекала нашої поїздки із Ше.Fest’ом в Первомайськ, адже звідти родом і мені було цінно привезти на малу батьківщину найрідніший фестиваль – «Ше.Fest», бо Шевченко – це любов.

Олександр Висоцький, режисер фестивалю:
– Спочатку я не розумів, який сенс у цьому піар-турі, коли часу на підготовку обмаль, а курортний сезон майже не дає шансів організувати глядачів. Але коли я побачив усі чотири міста, коли відчув, що проєкт стає повноцінним і під нашими ногами сама собою виростає дорога, то моє ставлення змінилося на сто вісімдесят градусів. Тепер я знаю, що про наш фестиваль треба розказувати людям по всій країні, і чим далі від Києва ми їдемо, тим більше вдячних глядачів і друзів знаходимо. Я навіть шкодую, що наші мандри закінчилися… Переконаний, що «Ше.Fest» треба везти саме в ті регіони і міста, де громадам не вистачає класного українського культурного продукту. Я би і на прифронтову територію поїхав, і на південь Одещини, і на Харківщину, і всюди, де цього потребують найбільше. Тому подібний тур містами ми будемо планувати на наступний рік обов’язково. Круто, що завдяки проєкту тема Шевченка порушується не традиційно дев’ятого-десятого березня, а серед літа. Тільки заради цього неочікуваного ефекту варто було їхати. Бо навіть цей факт руйнує стереотип про місце Григоровича в нашому житті.

Юлія Капшученко-Шумейко, засновниця фестивалю:
– Ось і завершилася наша мандрівка містами. Це був дуже цінний досвід. Адже в кожному місті – своя атмосфера, і єдиного рішення у проведенні заходів не було. Тому ми дуже підлаштовувались і трансформувались у кожному місті. Це важко, але основне для нас – розказати про «Ше.Fest» і запросити в Моринці. І нам це вдалося. Найцінніше – це знаходити «своїх» людей в інших містах. У Превомайську ми зустріли волонтера з шевченківським серцем, який допомагав нам цілий день, і ми одразу відчули в ньому щирого друга. Чекаємо, щоб він зі своєю дівчиною приїхав у Моринці. Таких людей насправді багато, і саме заради них особливо варто створювати подібні події.

«Ше.Fest мандрує країною» відбувся напередодні головної події. Тепер організатори чекатимуть на глядачів у Моринцях, де сконцентрується неймовірна кількість українських митців. А сам фестиваль, як відомо, пройде вже небавом – 21 й 22 серпня.

За матеріалами пресслужби «Ше.Fest»
Фото – пресслужба «Ше.Fest»

Про це кореспондентові «Літературної України онлайн» розповіли у пресслужбі проєкту «Ше.Fest мандрує країною».

Протягом дня на різних локаціях відбувалися пізнавальні та розважальні події. Наприклад, у парку імені Тараса Шевченка діти та підлітки пройшли «Ше.Квест», взяли участь у розіграші подарунків та побачили унікальну інтерактивну екскурсію з елементами доповненої реальності «Шевченко в Броварях».

Оскільки гасло цьогорічного фестивалю «Шевченко – це любов!», організатори не могли оминути теми кохання та симпатії в житті Кобзаря. У культурно-просвітницькому центрі «СвітЛиця» відбулася лекція завідувача Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка (Київ), кандидата історичних наук Мирона Гордійчука на тему «Жінки та музи Тараса Шевченка».

Поціновувачі театру змогли побачити унікальне дійство у міському просторі «ТепЛиця». Глядачі стали свідками народження вистави на сцені. І, знову-таки, провідною темою події стало кохання.

Режисерка і драматургиня Ольга Анненко спеціально для «Ше.Fest» написала п’єсу «Шевченко. Остання любов» про історію стосунків Тараса Шевченка і Марка Вовчка. У Броварях відбулася відкрита читка п’єси. Вистава, що народжувалася під час заходу, буде показана на фестивалі в Моринцях.

Головна музична сцена працювала ввечері в парку «Перемога». Для броварчан виступив мультиінструменталіст і кобзар Віталій Кобзар, а ведучий концерту Олександр Висоцький змусив усіх присутніх «закрутити шума» у танці під відому пісню гурту «Go_A».

Спеціальними гостями події став український вокальний дует народних артисток України «ТЕЛЬНЮК: Сестри» із шевченківською програмою «ТЕЛЬНЮК: Наш Шевченко».

А на фінал концерту всі присутні розгорнули на площі гігантське полотно з обрисами України та цитатами Шевченка, яке створювалося спільними зусиллями учасників «Ше.Fest» 2018-го року.

У своїх текстах, повідомленнях і звітах організаційний комітет проєкту «Ше.Fest мандрує країною» свідомо пишуть «Броварі», а не «Бровари», а мешканців міста звуть броварцями, а не броварчанами. За словами представниці оргкомітету Богдани Гайворонської, це – не помилка, а відданість ідеї повернути місту його історичну назву. «Саме «Броварі» – так писав у своїх творах Шевченко, і так вони названі в інших документах», – пояснила пані Богдана.

Про цю засаду 24 липня гостям заходів «Ше.Fest» у Броварах розповіла зі сцени Марина Овдієнко – українська видавчиня, краєзнавиця, почесна громадянка міста Бровари, старша наукова працівниця Броварського краєзнавчого музею. «Великий авторитет у галузі мови Борис Антоненко-Давидович писав у книзі «Як ми говоримо?», що правильно казати «Броварі» і «броварці»», – пояснила вона.

За словами пані Марини, Тарас Шевченко згадував Бровари у «Катерині»:

Заплакала, пішла шляхом,
В Броварях спочила,
Та синові за гіркого
Медяник купила.

Оргкомітет проєкту пояснює: колись тут була поштова станція, одна з цілої системи поштових станцій в Російській імперії. У Броварях вона не збереглася, але збереглася в Ніжині. На стіні висить мапа всіх станцій, де назви міст написані російською мовою. Там є «Сумы», згадуються й «Бровари», що українською мовою звучить як «Броварі».

Нагадаємо, минулого тижня «Ше.Fest мандрує країною» розважав і просвітлював мешканців Ірпеня, що на Київщині. Сам фестиваль відбудеться, як ми й повідомляли раніше, у двадцятих числах серпня в Моринцях.

За матеріалами пресслужби проєкту «Ше.Fest мандрує країною»
Фото – пресслужба проєкту «Ше.Fest мандрує країною»