***
Учора Херсон повернувся додому.
Під мелодію скрипки й сльози людей.
Наші зайшли впевнено й стійко,
як вміють лиш птахи з високих дерев.
на площах, у парку, десь посеред двору
всі рухи в єдиному серцебитті
Херсон увімкне нині світло
й розмова триватиме про сокровенне в житті.
І вчора хтось впав у дорозі до волі,
когось спопелили осколки ракет.
У подруги горе.
Молитви на скроні випрошують тихо:
«Тримай його, Боже.»
Живий. Не помер.
Не має ноги. Покалічена пам’ять рубцями вкриває дорогу й слова.
Херсон вчора знав, що ціна надвисока:
свободу виборюють смертю й життям.
Втавроване зло відспівають й забудуть,
сирітство віків
і запечений жаль…
Херсон знову вдома. А хтось — за межею світанку й добра.
facebook.com
