11 березня затишна Червона зала Будинку кіно в Києві зібрала шанувальників творчості видатного Тараса Шевченка.
Захід під назвою «СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ. ЛЮБІТЬ ЇЇ… ВО ВРЕМ’Я ЛЮТЕ» відбувся в рамках співпраці трьох Національних творчих спілок: кінематографістів, письменників і художників.
Модератором був український кінокритик, заступник голови Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач, який зазначив, що Тарас Шевченко очолює когорту всіх українських поетів, він справжній Пророк, який знав майбутнє України, і за це майбутнє треба боротись, а сьогодні, у критичний момент нашої історії, Шевченкове слово має надзвичайну силу й вагу, бо його слово творить Україну і поростає в наших душах, тому ми всі освячені шевченківським словом і відповідальні за його збереження.
Голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Борденюк зауважив, що багатогранний талант Тараса Шевченка вже два століття згуртовує націю, а його палке слово промовляє крізь віки і надихає на боротьбу за долю України. Також пан Сергій додав, що багато представників творчої сфери тепер на війні і зі зброєю в руках мужньо боронить рідний край від ворожої навали, а багато хто з них уже дивиться на нас із вічності. Сергій Борденюк привітав цьогорічних шевченківських лауреатів і нагадав, що подібні заходи влаштовуються для допомоги у відбудові та реставрації Будинку письменників, який зазнав значних пошкоджень від ворожих обстрілів.
На заході виступив голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський. Він висловив велику подяку всім українським воїнам, які захищають нашу Батьківщину від лютого ворога, і підкреслив, що ми ще не усвідомили всієї духовної величі Тараса Шевченка, бо він – Геній, якого подарував нам Господь, Світоч, який акумулював навколо себе патріотичний дух української нації, а його творчість універсальна, там є істини, які близькі будь-якому народові, це вершина світової культури, вона співзвучна з будь-яким історичним періодом України, оскільки багатонаціональна, загальнолюдська і має світове значення, і тепер, у ці надважкі для всіх нас часи, ми всі перебуваємо під Шевченковим потужним духовним захистом, його незнищенним духовним омофором.
Відомий український художник-графік і академік Національної академії мистецтв України Василь Перевальський додав, що зараз чимало видано «Кобзарів» багатьма мовами світу, але найбільшої та найжорсткішої цензури «Кобзар» зазнав свого часу саме у царській росії. Ще пан Василь навів приклад щодо видання «Кобзаря», який колись побачив світ у Празі і де рука цензора викреслила слово «німці», зважаючи на тодішню політичну ситуацію в Чехії. Також він нагадав, що остерігалися творчості Тараса Шевченка і в радянському союзі, зокрема у видавництві «Мистецтво» на початку 70-х років минулого століття, щоб уникнути проблем із тодішнім тоталітарним режимом, який пильно стежив за будь-якими наймалішими проявами духовної непокори. Василь Перевальський прочитав вірш Тараса Шевченка «Свою Україну любіть».
На заході виступив український літературознавець і політик, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Микола Жулинський, який зауважив, що за своє коротке життя Тарас Шевченко зміг зробити дуже багато, зокрема написав 249 поезій, 8 поем і 9 повістей, понад 150 листів, а також драматичний твір «Назар Стодоля», а також він залишив по собі величезну живописну спадщину: 839 робіт, серед яких 150 портретів і 43 автопортрети, і цей огром витвореного ним вражає. Микола Жулинський підкреслив, що Тарас Шевченко відіграв величезну роль у національній історії, розбудив Україну, глибина його особистості невичерпна. Також пан Микола повідомив, що Інститут літератури є виконавцем проєктів загальнонаціонального значення, серед яких «Шевченківська енциклопедія» в 6-ти томах і повне академічне зібрання творів Тараса Шевченка у 12-ти томах.
До слова була запрошена українська письменниця і журналістка, секретарка НСПУ Світлана Короненко, яка повідомила, що Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика продовжує свою роботу і цьогоріч уже провели 25 конкурс. Пані Світлана прочитала свої вірші «Присвята Дмитрові Павличку» і «Не пишеться».
Також слово взяв український поет і видавець, власник і директор видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га», лауреат Шевченківської премії Іван Малкович. Він розповів, що найулюбленішим музичним інструментом Тараса Шевченка була віолончель. Пан Іван підкреслив, що у Шевченків «Заповіт» закладена матриця нашого спротиву, ці його рядки жили в українській крові, ментальності і передавалися від покоління до покоління. Іван Малкович прочитав вірш Леоніда Кисельова «Катерина» і Василя Діденка «Мені казав один ханжа…».
Поет, секретар НСПУ і перший заступник голови НСПУ Микола Гриценко прочитав свій вірш «Нас багато було б…», а українська співачка і народна артиста України Ольга Камінська потішила присутніх майстерно виконаними піснями «Така її доля…» і «Летіла зозуля…».
До присутніх звернувся відомий кінорежисер, цьогорічний лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Олесь Санін, який наголосив на важливості мистецтва, особливо в час війни, як потужного джерела посилення нашого духовного спротиву рашистській агресії.
Ще на заході виступив заслужений народний ансамбль пісні і танцю України «Дарничанка» з піснею «Реве та стогне Дніпр широкий…», а дитячий ансамбль «Зернятко» виконав композицію «Над Дніпром».
Насамкінець у рамках зустрічі відбувся прем’єрний показ віднайденої та оцифрованої повної авторської версії художньо-документального фільму «Тарас» (1989) – Шевченківська премія 1991 р. – кінорежисера Валентина Сперкача.
Теплий березневий вечір у Києві був наповнений потужним словом Кобзаря, що лунало зі сцени й торкалося небайдужих серць, що підносило людський дух і дарувало гордість за свій незборимий волелюбний народ, за всіх, хто виборює незалежність України і хто усвідомлює надзвичайно важливу роль української культури, яка є осердям, оберегом української нації.
Пресслужба НСПУ
Фото – Пресслужба НСПУ
nspu.com.ua
