У Харкові у квартирі в будинку №17 по вул. Сумській, де жив відомий мовознавець Юрій Шевельов, створять літературну резиденцію та меморіальну кімнату.
Про це розповів кореспондентові Укрінформу ініціатор проєкту, харківський видавець Олександр Савчук.
За його словами, нещодавно квартиру, що колись належала родині Шевельових, а в радянські часи була перетворена на комуналку, придбали меценати. Наразі в помешканні, де збереглося оригінальне планування, паркет, вікна, балкон, роблять ремонт.
«У книзі спогадів Шевельова («Юрій Шевельов «Я — мене — мені… (і довкруги). Спогади. 1. В Україні», — ред.), яка вийшла наприкінці 2017 року, ми розмістили інформацію про план квартири, який випадково знайшли в бібліотеці ім. Короленка. Але ми не знали, де саме в будинку вона знаходилася. А вже в 2019 році один з наших читачів, професійний архітектор, звернув увагу на цей план і порівняв його з тими, що були виставлені в інтернеті – з квартир на продаж. Так було знайдено квартиру Шевельова, і почалася історія зі збором коштів. І коли надію майже втратили, до Літмузею прийшли харків’яни, які цікавилися українською літературою, їм розповіли про задум з квартирою, і вони її придбали», — згадує Савчук.
Допомагають проєкту ініціативна група Літмузею, фонд Сергія Жадана та просто небайдужі містяни.
Площа квартири становить 150 кв. м, є 5 кімнат, тож вирішили облаштувати не лише літературну резиденцію, а й меморіальну кімнату та локацію для різноманітних культурних заходів – зустрічей, презентацій, семінарів.
Ремонтні роботи проводитимуть поступово, спершу закінчать саме літературну резиденцію, ймовірно, до початку літа.
«Щодо меморіальної кімнати — то це 8-метрова кімнатка, в яку змушені були переселитися Шевельов із мамою після приходу радянської влади, хоча їм належала вся ця квартира. Там «рідні» вікна, паркет. На облаштування, наповнення знадобиться час. А якісь перші заходи, мініекскурсії плануємо проводити вже восени», — розповів Савчук.
Він зауважує, що квартира знаходиться в одному з найкрасивіших будинків Харкова, зведеному в 1916 році. Його називають «Саламандрою» — за назвою страхового тресту, що замовив його будівництво. Будинок був облаштований ліфтами, сміттєпроводом, в квартирах була гаряча вода.
На будинку №17 на початку вересня 2013 року за ініціативи ряду громадських організацій і діячів і за погодженням з міською владою Харкова встановили меморіальну дошку. Її виготовили на пожертви громадян. Однак за кілька тижнів керівництво міста передумало: 25 вересня на сесію міськради винесли питання про демонтаж дошки, оскільки мовознавцю закидали співпраці з німцями в окупованому Харкові. Поки в залі тривали дискусії, вандали вже встигли її збити.
Згодом Харківський апеляційний адміністративний суд скасував рішення міськради і розпорядження мера Геннадія Кернеса про демонтаж дошки. Ні міська влада, ні організації, що виготовляли дошку, її так і не відновили. Зокрема, письменник Сергій Жадан тоді сказав: «Для нас, для харків’ян ім’я Шевельова – це не політичний символ. Цей вчений був знаковою фігурою для Харкова. І нам здається, що дуже правильним було б ввести його ім’я в належний контекст, без політичної заангажованості, без тих емоцій, якими супроводжувалася вся історія з дошкою. Цим ми і будемо займатися».
Юрій Шевельов (псевд. – Юрій Шерех; 1908 (Харків) -2002 (Нью-Йорк) — український мовознавець і літературознавець, славіст у США, доктор філософії, професор, іноземний член НАН України, почесний доктор Альбертського (Едмонтон, Канада), Лундського (Швеція), Харківського університетів та Києво-Могилянської академії. Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка.
Шевельов народився у Харкові в родині етнічних німців, закінчив Харківський університет. 1944 року виїхав до Німеччини. Був доцентом Українського вільного університету у Мюнхені; викладав українську і російську мови у Лундському, а після переїзду до США – в Гарвардському університетах. Протягом 1954-1958 – доцент, а 1958-1977 – професор кафедри слов’янської філології Колумбійського університету (Нью-Йорк).
Автор низки фундаментальних мовознавчих праць: «Нарис сучасної української мови» (1951), «Передісторія слов’янської мови: історична фонологія загальнослов’янської мови» (1965), «Історична фонологія української мови» (1979). Шевельов науково довів, що українська мова бере початок з VІІ століття, а завершує своє формування в ХVІ столітті. Вченого звинувачували у колабораціонізмі з окупаційною німецькою владою.