У Львові презентували книжку Ігоря Ребезнюка «Українське наукове слововживання»
268
Давно не було таких гарячих дебатів серед львівського письменства, як цього разу. А схвилювала творчу спільноту наукова книжка, а точніше навчальний посібник «Українське наукове слововживання», видане у «Споломі», яку презентував доктор технічних наук, професор Національного лісотехнічного університету України Ігор Ребезнюк.
Усвоїй промові автор книжки доводив необхідність правильного використання наукових і нормативних засад слововживання і словотворення, що становлять основу для згармонізованого вдосконалювання української наукової мови. І цьому є своя причина: десятиліттями українську мову, як і науково-технічне слововживання радянські ідеологи нівелювали, штучно усуваючи з неї українську термінологію. Таким чином, щоби її асимілювати в російський мовний контекст. Працюючи над книжкою, автор простудіював 145 наукових праць, що засвідчує глобальність викладеної теми.
Відрадно, що на презентації була присутня одна з рецензенток книжки-посібника, пані Оксана Гриджук — докторка педагогічних наук, професорка катедри соціології та культурології Національного лісотехнічного університету України. Вона допомогла презентантові більш стисло й аргументовано викласти концепцію книги.
Зі словом підтримки виступив і пан Василь Масюк – давній прихильник наукової творчості автора, ініціатор створення інституту розвитку лісівництва і деревинництва. Він запевнив, що Ігор Ребезнюк усвідомлює, що втілити написане в життя не менш важливо, хоч це і довготривалий процес. Про копітку роботу підготовки рукопису до друку розповіла ще одна гостя товариства – головна редакторка видавництва «Сполом» пані Галина Капініс.
Дуже цікаві та змістовні були виступи львівських письменників. У своїх промовах Лана Перлулайнен, Богдан Смоляк, Григорій Чопик, Василь Чабан визнали видання дуже потрібним і безцінним, особливо для тих, хто послуговується мовним контентом в науковій діяльності. Поет і доктор історичних наук Петро Шкраб’юк, подякувавши автору посібника, висловив сподівання, що введення до вжитку правильних слів — справа часу: адже ще років двадцять тому важко було уявити, що українці легко приймуть такі призабуті слова як «гвинтокрил», «копаний м’яч», «ґринджоли», «жарівка», «наплічник»… А ще вартувало б згадати, що замість чужого слова » копійка» існують «сотики». Цей порівняльний ряд можна продовжувати.
Письменник, заслужений працівник культури України Віктор Палинський улаштував дискусію про складність уживання термінологічних слів у художніх творах. Але найважче довелося модератору заходу Олесеві Дяку, бо він мусив координувати регламент чисельних промов. Адже обізнаним людям було про що поговорити.
На завершення презентант подарував літераторам іще одну несподіванку: заспівавши декілька власних пісень і акомпануючи на гітарі, засвідчив творчу й романтичну вдачу.
