Слово, яке кличе, спонукає, тішить і заспокоює
23 жовтня в Національному музеї літератури України відбулася презентація книги першого заступника Голови Спілки офіцерів України письменника Сергія Мартинюка “Позивний письменник або як Ірпінці русню відірпінилиˮ.
До участі у презентації були запрошені громадські діячі, журналісти і літератори, ліцеїсти Київського військового ліцею імені Івана Богуна та Київського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою. Привітали публікацію книги народна артистка України Олена Кулик та поет і пісняр Олександр Юров, які провели благодійні виступи під час заходу.
Національний спротив – то не тільки зброя і не тільки бій. Це пісня і малюнок, лист і сигарети на фронт, телерепортаж і танок. І звісно – це слово. Слово, яке кличе, спонукає, тішить і заспокоює.
Війна не стимулює розвиток і не є його рушійною силою. Людська енергія, думка, дії спрямовані на руйнацію, і на тому акумулюються соціальні зусилля. Громадянська тематика – про бій і перемогу, мрії про життя. Після перемоги. Мрії про справедливість. Теж після перемоги і перемога для неї. Інтимна лірика – про кохання на війні, про любов до дітей через окопну призму. Прийде час, і ми перекуємо мечі на орала. А наразі слово – така ж і навіть потужніша зброя, ніж та, що стріляє. І тому важко переоцінити важливість слова в організації національного спротиву, як його дієвої складової.
Ми зустрілися на презентації книги Сергія Мартинюка “Позивний письменник або як Ірпінці русню відірпінилиˮ.
Про що книга? Книга про незламність духу, про несприйняття зла, про любов до рідного краю, віру у справедливість і її перемогу. Книга – свіжа оцінка недавніх подій, які вже стали історією. Книга – бачення цих подій очима людей, які творили цю історію, не задумуючись про велич своїх поступків. Книга про всенародний спротив ворогу, бо ж кожен мав свою задачу і робив те, що міг.
Для кого книга? Книга для нас, сьогоднішніх, хто був у своєму окопі і бачив лише свій сектор стрільби. Книга засвідчує, що ти не один в окопі, нас багато і ми сила. Бо ж, крім оборони Ірпіня, були Баштанка і Бровари, Гадяч і Харків, Суми і Трубіж… І сила наша в єдності. Книга – для нас, прийдешніх, бо мир прийде на нашу землю і маємо пам’ятати про ціну, яку ми за нього заплатили.
Війна ж триває. І кожен новий день приносить нові звістки про біль і про горе, про героїзм і самопожертву. Герої сьогодення серед нас.
Під час презентації було оголошене рішення Спілки офіцерів України про нагородження відзнакою “Хрест за заслугиˮ військового капелана протоієрея старшого лейтенанта Володимира Ковчуга. Варто зауважити, що ця нагорода – нагорода й сім’ї пана Володимира, чиї два сини і невістка нині боронять нашу землю, а паніматка Оксана нещодавно звільнилася зі служби за сімейними обставинами.
Подяка колективу Київського академічноого ансамблю української музики “Дніпроˮ від Спілки офіцерів України була вручена його директору народній артистці України Олені Кулик. Подяка колективу, унікальні музичні інструменти в руках віртуозних виконавців і ліричне сопрано якого звучить у військових навчальних закладах і центрах, військових частинах і госпіталях, донедавна звучало й у бойових порядках військ.
Але йшлося про слово, мобілізоване на війну.
Життя триває. Дуже хочеться, щоби наступна книга пана Сергія була. Дуже хочеться, щоби слово повернулося з війни і вклалося в антологію мирного життя – будівництва, музики і танцю, гарних доріг і мережаних нив, любові і життя. У звеличення сталевара і хлібороба, будівельника і вчителя, енергетика і лікаря. А пану Сергію Мартинюку побажаймо прискіпливого погляду і гостроти пера, невпинного поступу до нових літературних звершень.
полковник Олександр Сасько, Голова ВГО Спілка офіцерів України
