У ніч із 3 на 4 липня російські війська завдали масованого удару по Києву та області — повітряна тривога тривала всю ніч. Кияни ховалися в укриттях, у метро та у власних будинках, намагаючись захиститися від уламків.
Щоб відволіктися, у години тривоги, люди часто переглядають фільми або читають книжки. Тому ми зібрали перелік книжок, які журналісти Суспільне Культура (і не тільки) читають в укриттях.
Володимир Винниченко, «Записки Кирпатого Мефістофеля»
Читає операторка Софія Пасевич
Це психологічний роман у жанрі модернізму, вперше опублікований у 1917 році. Твір кидає виклик суспільству свого часу, досліджуючи складні моральні конфлікти та суперечності людської натури. Винниченко порушує питання руйнування традиційної сім’ї, свободи у виборі життєвих шляхів та двозначності моральних принципів.
Роман має декілька сюжетних ліній, які об’єднує головний герой ― успішний адвокат Яків Михайлюк на прізвисько Кирпатий Мефістофель. Саме від його особи ведеться оповідь, тому й усі події читацтво сприймає крізь призму його свідомості. Це і стосунки з дружиною колишнього партійного товариша Сонею, і «напучування» Панаса Павловича Кривулі, і знайомство з матір’ю-одиначкою Клавдією Петрівною, яке поступово переростає в інтимні стосунки.
Текст сповнено автобіографічними мотивами та реалістичними замальовками з життя Києва початку ХХ століття. Винниченко досліджує конфлікти між розумом і почуттями, старими й новими цінностями, а також питання батьківства та особистої відповідальності.
Роман Винниченка «Записки Кирпатого Мефістофеля». Суспільне Культура/Софія Пасевич
Ребекка Кван, «Республіка Дракона»
Читає журналістка та редакторка Поліна Горлач
Це друга частина трилогії від американської письменниці китайського походження Ребекки Кван — продовження «Макової війни».
Історія розповідає про Фан Жунінь, яка бореться з наслідками Третьої макової війни, включно з опіумною залежністю, своїми новознайденими силами та моральними складнощами війни. Героїня приєднується до Воєначальника Дракона, який планує завоювати Нікан і заснувати нову республіку, але для перемоги йому потрібна зброя, наприклад шаманка, яка здатна керувати вогнем.
Уся серія значною мірою базується на історії Китаю XX століття, зокрема на Японо-китайській війні 1937–1945 років.
У книзі досліджуються теми війни, помсти та руйнівного впливу влади. Важливе попередження: сюжет містить детальні описи насильства, смерть тварин, расизм, сексуальне насильство, описи залежності й зловживань.
Роман «Республіка Дракона» Ребекки Кван. Суспільне Культура/Поліна Горлач
Шарль Бодлер, «Паризький сплін» (разом з есе Вальтера Беньяміна)
Читає шеф-редактор Суспільне Спорт Сергій Захарченко
Це збірка із 50 коротких прозорих віршів Шарля Бодлера, яку вперше опублікували після смерті автора в 1869 році. Сам він казав про свою роботу: «Це знову квіти зла, але з більшою свободою, набагато детальніші і набагато більш глузливі».
Ці вірші не мають певного порядку, тому читати їх можна як думки або короткі оповідання в стилі потоку свідомості. Мета віршів — «захопити красу життя в сучасному місті».
Збірка Шарля Бодлера «Паризький сплін». Суспільне Культура/Сергій Захарченко
Ребекка Солніт, «Польовий посібник про те, як загубитися» (A Field Guide to Getting Lost)
Читає шеф-редакторка Суспільне Культура Катерина Яковленко
У цій книжці американська письменниця досліджує різні способи, якими людина може загубитися: фізично та психологічно. Солніт спирається на події власного життя, щоб розповісти про силу блукання, загубленості, втрати та використання невідомого.
Автобіографічні історії переплітаються зі спостереженнями за змінами у природі, розповідями про роботу пошуково-рятувальних команд та відкривачів нових земель.
Ребекка Солніт «Польовий посібник про те, як загубитися» (A Field Guide to Getting Lost). Суспільне Культура/Катерина Яковленко
Ґеорґі Ґосподінов, «Часосховище»
Читає журналістка Оксана Заблоцька
«Часосховище» (або Time Shelter) — третій роман болгарського письменника, якого називають одним із провідних голосів сучасної європейської літератури.
Таємничий терапевт Ґаустін засновує клініку, яка опікується пацієнтами з хворобою Альцгеймера, відтворюючи минуле, в якому вони почувалися найбільш захищеними. Клініка — це не просто місце, де Ґаустін лікує пацієнтів; це також ідеальний привід для оповідача Ґосподінова дослідити ХХ століття в Європі через точки зникнення травмованих або зломлених людей.
За цей роман письменник отримав Міжнародну Букерівську премію у 2023 році. Українською книжку переклав Остап Сливинський.
Роман Ґеорґі Ґосподінова «Часосховище». Суспільне Культура/Оксана Заблоцька
«Вінграновський: На срібнім березі»
Читає журналістка, авторка проєкту Artилерія Юлія Ткачук
Збірка вибраної поезії Миколи Вінграновського — від поезії високої любовної та громадянської пристрасті до найзворушливіших дитячих одкровень.
Вінграновський — один із найбільш визнаних українських ліриків другої половини ХХ століття, до цієї книжки потрапили ті твори, які можна назвати його «золотим каноном»
Збірка «Вінграновський: На срібнім березі». Суспільне Культура/Юлія Ткачук
Салман Рушді, «Клоун Шалімар»
Читає виконавча продюсерка Анна Погребна
Назва роману походить від назви саду Шалімар, розташованого поблизу міста Срінагар. Шалімар — один із декількох садів Моголів, які були розбиті в декількох частинах неподіленої Індії, коли Моголи правили субконтинентом. Шалімар — це також ім’я одного з персонажів роману, кашмірського селянина, який для розваги інших виконує трюки на канаті.
Роман частково базується на подіях, що відбуваються в маленькому містечку в регіоні Кашмір. Містечко є вигаданим, але розташоване в точно визначеному географічному місці неподалік від Срінагара.
Роман Салмана Рушді «Клоун Шалімар». Суспільне Культура/Анна Погребна
Емілі Генрі, «Пляжне чтиво»
Читає директорка департаменту Олександра Захарченко
Це романтична історія про двох письменників — Оґастуса Еверета та Дженьюері Ендрюс. Перший — автор складних прозових творів, де головні герої страждають чи помирають. А друга — авторка романтичних бестселерів.
Одного разу письменник і письменниця, зовсім не схожі одне на одного, укладають парі: Оґастус протягом літа напише щось життєрадісне, а Дженьюері спробує створити новий «великий американський роман». Вона щосуботи організовуватиме йому вечори, як у романтичних комедіях, а він влаштує їй інтерв’ю з уцілілими учасниками смертельного культу.
Роман Емілі Генрі «Пляжне чтиво». Суспільне Культура/Олександра Захарченко
Йоганн Йоахім Вінкельман, «Про художній ідеал прекрасного»
Читає журналістка Яна Качковська
Збірник знайомить читацтво з працями видатного німецького гуманіста, історика і теоретика мистецтва Йоганна Йоахіма Вінкельмана — основоположника сучасних уявлень про античне мистецтво й археологію.
Головна заслуга Вінкельманна полягає в тому, що він проклав шлях до глибокого розуміння культурного значення та краси класичного мистецтва. Він відродив інтерес до нього в освіченому суспільстві, ставши засновником не лише історії мистецтва, а й художньої критики.
Збірник Йоганна Йоахіма Вінкельмана «Про художній ідеал прекрасного». Суспільне Культура/Яна Качковська
Ребекка Яррос, «Останній лист»
Читає журналіст підліткового проєкту «Колайдер» Владислав Рудніцький
Історія про любов втрату, обов’язок і сміливість. Один із героїв, Раян, під час війни залишає Бекетту останній лист. Він не просто прощальний, а й заповіт — своєрідний маніфест на виконання важливої місії, що стає непосильним обов’язком для його найкращого друга. У цьому листі Раян просить Бекетта звільнитися з армії і поїхати в Телльюрайд, щоб допомогти його сестрі Еллі — маленькій, але надзвичайно сильній жінці, що самостійно виховує двох дітей після того, як втратила всю свою родину.
Всі події роману — це боротьба з власними почуттями, а також з тими драмами і викликами, з якими стикаються герої.
Ребекка Яррос, «Останній лист». Суспільне Культура/Владислав Рудніцький
Мілан Кундера, «Безсмертя»
Читає заступниця шеф-редакторки Євгенія Луценко
Остання книжка з трилогії, до якої належать «Книга сміху й забуття» та «Нестерпна легкість буття». «Безсмертя» — інтелектуальний роман про свободу, непереборний страх смерті, двозначність учинків, бажання залишити по собі слід і водночас знищити всі сліди свого життя.
У романі 1988 року Кундера також розмірковує про вплив технологій, зміну ідеологій та спрощення інформації, яку готові сприймати люди.
Мілан Кундера «Безсмертя». Суспільне Культура/Євгенія Луценко