Перекладачка Ірина Гоял, поет і перекладач Ростислав Кузик та письменник Станіслав Стрілець приїхали в Івано-Франківськ на початку червня – щоби взяти участь в першій «Літературній резиденції імені Олега Лишеги», яку реалізує програма «Читай» в межах платформи «Тепле місто».
У рамках резиденції вони не лише працюють над власними творами, а й знайомляться з містом та його мешканцями, повідомляють у пресслужбі “Теплого міста”.
Від початку повномасштабного вторгнення в Івано-Франківськ переїхали тисячі людей з Харкова, Херсона, Миколаєва, Одеси та інших міст, життя в яких стало неможливим внаслідок російської агресії. Резиденти завітали у два шелтери, облаштовані урбаністичною лабораторією Metalab в рамках проєкту Co-Haty. Там вони поспілкувалися з їхніми мешканцями та розпитати, чи став Франківськ для нових містян новим домом за цей час.
Перший шелтер знаходиться в приміщенні колишнього департаменту освіти. Тут живе понад 150 людей, здебільшого – з окупованих наразі міст.
На подвір’ї резидентів зустрічає Ангеліна Сергіївна – вона приїхала у Франківськ з Миколаєва. Жінці 84 роки, і це вже друга війна, що припала на її життя. Вона згадує, як до останнього не хотіла їхати з рідного міста – навіть коли його полишили майже всі рідні. Та коли обстріли стали дедалі частішими, а снаряди потрапляли в будинки по сусідству, пані Ангеліна зважилась на евакуацію. Звісно, забравши із собою компаньйонку – маленьку собачку породи чихуахуа, яка тепер кожен день супроводжує її під час прогулянок.
Дізнавшись, що серед резидентів є і перекладачі, Ангеліна Сергіївна розповіла, що кожен день працює зі словником – поставила собі за мету досконало вивчити українську мову. Каже, що україномовне оточення міста дуже на неї вплинуло і вона принципово не говорить російською – навіть в побутових розмовах з іншими мешканцями шелтеру.
Жінка каже, що за цей рік встигла полюбити Івано-Франківськ і навіть знайшла «колежанок», з якими виходить на прогулянки та до них в гості. Але своє місто назавжди залишати не хоче.
Наступний шелтер – колись закинутий готель в промисловій зоні. Резиденти оглядають дитячу кімнату, вільні спальні з ліжками, спроєктованими Metalab, та величезну столову в гуцульському стилі.
Це єдиний шелтер, в якому мешканці сплачують комунальні послуги – близько 2000 гривень на місяць. Тому люди, які живуть в цьому шелтері, здебільшого працюють і вдень їх складно застати вдома.
Коли ми приїхали, нас поселили в готель на Пасічній, – розповідає Володимир, який переїхав у Франківськ з Харкова. – Посидів так тиждень і зрозумів, що потрібна робота. Знайшов через Телеграм групу волонтерів – так і вийшов на Metalab і «Ко-Хати». Перший об’єкт (шелтер – прим. ред.) був на Військових ветеранів, почав туди їздити кожен день і допомагати. А за декілька місяців ми з родиною переїхали в цей шелтер жити.
Володимир проводить нас коридорами шелтеру і з гордістю розповідає, що це він фарбував ці стіни – не маючи попереднього досвіду ремонтних робіт. Показує свою кімнату і меблі: ліжко, полицю, стіл, які зробив самостійно.
Ці меблі ми робимо на «Парасольці» (відкритий простір для майстрів на «Промприладі. Реновація» – один з проєктів Metalab). Потім їх віддають людям в інші шелтери. Також ніколи не робив меблів, але в майстерні мене навчили.
Координаторка шелтеру Марина каже, що бажання влаштовуватися на роботу, заробляти та відбудовувати своє життя залежить від того, чого прагнула людина раніше.
Якщо це було бажання виключно закрити якісь базові потреби – з чим зараз допомагає держава, то в деяких людей відсутня мотивація робити щось більше, рухатися далі.
Велика кількість людей, спроможних працювати, не залучені в роботу, просто живуть на допомогу від держави, яка покриває їхні базові потреби. Я пригадую також шелтер на сході, в якому побував під час роботи кореспондентом на фронті. Це були всі люди з хімічного комбінату з-під Дружківки. Ці люди вміють робити тільки те, чим займалися все життя. І кидати їх в інший контекст і сподіватися, що вони самі адаптуються – дуже наївно, – каже резидент Станіслав.
«Резиденція імені Олега Лишеги» – це проєкт програми «Читай» платформи «Тепле місто». Мета – створити умови для письменників і перекладачів для роботи над текстами, познайомити їх з актуальними контекстами Франківська та регіону. А також продовжити традицію літературних резиденцій у Франківську. Програма «Читай» існує за підтримки фонду Renovabis.
