Нещодавно в Угорщині видано книгу «Історія України: регіони, ідентичність, державність» (Ukrajna története: régiók, identitás, államiság). Це об’ємне, 440-сторінкове дослідження з дев’яти розділів, що охоплює історію країни від початків Київської Русі до сьогодення.
Автори книги – Чілла Фединець – доктор Угорської академії наук, Імре Сокал із Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ та Беата Варга з університету Сегеда.
Про це пише mandiner.hu.
Одним з авторів фоліанту є відомий угорський науковець, доктор філософський наук з Академії наук Угорщини Чілла Фединець (Csilla Fedinec). Вона є також старшим науковим співробітником Дослідницького центру соціальних наук дослідницької мережі університету Лоранда Етвеша.
«Україна є найбільшою країною на континенті після Росії, але такої глибини дослідження угорські автори про неї ще не робили. Отже, ми хотіли заповнити цю прогалину. Книги з історії, написані іншими авторами, звісно можна перекладати, але в них, наприклад, губляться різні цікавинки, які пов’язують нашу історію з їхньою. До того ж ми не маємо жодних обмежень, які б змусили нас прогинатися і щось викривляти», – розповідає Чілла Фединець.
Авторка шкодує, що наразі практично не існує спільних історичних досліджень зв’язків Угорщини та України, написаних у міжнародному співавторстві.
«Українсько-угорська комісія у справах меншин, яка працювала до 2011 року, неодноразово пропонувала зблизити ці два народи через історичні дослідження. Але такої інституційної підтримки, як у польсько-українських відносинах, ніколи не було. Вони гостро сперечаються про історію, і існує велика політична згода, а у нас усе навпаки”, – каже Чілла Фединець.
Чия Київська Русь?
Дослідниця також розповідає про складні російсько-українські відносини, про них теж ідеться у книзі. Зокрема про те, що «досі точиться російсько-українська дискусія про те, хто є справжнім спадкоємцем Київської Русі».
«Якщо ми подивимося на останні події – антирежимні повстання в Білорусі та Казахстані – ми розуміємо інакшість України: у 2014 році главу держави скинули, але атакували не систему, а саме російську «опіку». Наслідком внутрішньої політики є гомогенізація (стирання культурних відмінностей всередині нації. – ред.), а не спроба вирівняти регіональні відмінності. За цю нову зміну режиму довелося заплатити серйозну ціну, наприклад, Донбас», – уважає дослідниця.
Чілла Фединець каже, що багато хто на сході України розмовляє російською, але «це не обов’язково те саме, що національна ідентичність. Не було жодних ознак того, що вони виступали проти української держави».
На її думку «рівновагу похитнуло, наприклад, те, що влада вирішила зробити українську єдиною державною мовою, а в деяких випадках піднесла екстремізм до національних стандартів».
Угорці Закарпаття у фокусі дослідження
Чілла Фединець розповідає і про Закарпаття, яке завжди було спільною сферою впливу, ще починаючи з Київської Русі. Але зазначає, що нині «через негативний образ закарпатських угорців та Угорщину, який часто нав’язується в українських ЗМІ, ми (Угорщина та угорці. – ред.) перебуваємо серед народів, які вважаються ворожими, поруч із Росією».
Вона також уважає, що у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні угорці Закарпаття «програли». За її словами, зменшилась кількість адміністративних одиниць, де вони перебувають у більшості. Негативно Чілла Фединець згадує про закон про мову, прийнятий в Україні у 2017 році, і вважає, що він практично скасував права меншин.
«Не можна виключати, що й найгірший сценарій не буде реалізований у законодавстві», – каже дослідниця.
InfoPost.Media
